Черкащанка Лариса Горбенко працює вихователькою у дитсадку. А ще вона має захоплення, яке переросло у власний творчий проєкт "Чарівний світ від DE_LARI" — виготовляє світильники у вигляді квітів. За цю справу взялася п'ять років тому й нині її роботи прикрашають не лише домівки містян, а й сцени.
Після завершення війни планує показувати свої роботи на виставках в інших країнах, розповіла Лариса Суспільному.
У вигляді троянди, мальв, гладіолусів, анемон та інших квітів. Не робила пані Лариса хіба що сакур:
"Для квіточки, яку я планую зробити, беру буквально десятка три заготовочок, пофарбованих пелюсточок. Далі прогріваємо пелюсточку, щоб її вигнути, і переходимо безпосередньо до скрутки квіточки. У мене попечені руки з усіх сторін. Куди в цій роботі без попечених рук?", — розповіла вона.
Вільного часу практично немає, але вона любить те, що робить, додала майстриня:
Коли я хоч трішки відпочиваю, то все одно біжу додому, тому що знаю, що мене чекає моя творчість. Тут королівство моїх квітів. Це те, що я обожнюю робити, те, що мені приносить радість мені й людям".
Почала свій творчий шлях п'ять років тому, розповіла пані Лариса. Спочатку робила картини з солоного тіста, потім — картини зі шкіри та ляльки з капрону.
"Що я тільки не робила, поки прийшла до саме такої творчості. Це вийшло зовсім випадково. Якось я зайшла в Художній музей і побачила там квітку. Вона була дуже красива і з дуже незвичного для мене матеріалу. Я погуглила, подивилася, що воно таке, замовила аж два метри ізолону і зробила велику таку квітку, гарну як на той час мені здавалося. І понесла до себе на роботу. Я працюю з дітьми, які мають вади зору, хотіла показати м цю квітку. Кожна дитинка підходила, торкалася до неї ручками, роздивлялася її. — переповіла Лариса.
Додала — вразила робота і батьків дітей:
"Тоді я розуміла, що я можу робити щось незвичне. Незвичне для себе, незвичне для людей, і мабуть, взагалі для наших Черкас. Так і почалася моя творча діяльність. Спочатку це була одна маленька квіточка, потім були трішки більші трояндочки, потім — ліс троянд. А далі я зрозуміла, що хочу бути автором не лише однієї квітки. Так пішли піони, нарциси, іриси, маки, ромашки. Коли вже знаєш, як, де, що, то це вже не складно", — зазначила майстриня.
Великі роботи — це довгий процес, пояснила пані Лариса:
"Десь до 36 годин іде на виготовлення самої великої квітки. А є ще й квіти, які в два рази довше робляться. Це величезні роботи, гладіолуси, мальви. Там дуже багато мілкої роботи такої, яку ніхто не бачить. Але її треба зробити для того, щоб вийшла повноцінна квіточка. Ті майстеркласи, які є в інтернеті у вільному доступі, дають лише основу. Щодо окремих нюансів доводилося десь вишукувати, десь самій доходити".
У кожного майстра — свій почерк, пояснила майстриня, і вона теж має свій, унікальний:
"Навчити когось зробити точно таку квітку, як роблю її я, я просто не зможу. Тому що це як почерк людини. В кожного свій почерк".
Лариса Горбенко вже не раз презентувала свої роботи в Черкасах:
"У драмтеатрі був мюзикл і там на сцені, на головах у людей були мої роботи. Тоді я сиділа і думала: «Боже мій, невже я це зробила?». Ще п'ять років тому це було моєю мрією. Коли я тільки починала перші квіточки робити, то мріяла, щоб мої роботи були десь на сцені, і саме в дитячому шоу. І я цього дочекалася. Коли у філармонії я дивлюся на свої роботи, мене також охоплює гордість. Звичайна вихователька, людина, яка ніколи нічого не вміла робити своїми руками, і її роботи зараз у філармонії. Багато моїх робіт є і по дитячих садочках. Я приношу людям радість. Це основне".
Коли починала займатися виготовленням квітів-світильників, її синові було дев'ять років, розповіла пані Лариса.
"У мене дитина була змушена сама собі навчитися готувати. Тому що в мами виставка, мамі не до готувань. Він і прибирати навчився. А моєму чоловікові доводиться ходити і переступати через ці квіти. І не тільки переступати. Я його називаю «сірим кардиналом» свого творчого проєкту. Він завжди за кадром. Без нього всього того, що я маю, ніколи б не було. Можливо, якби я займалася лише творчістю, мені це набридло б. Але ж у мене зміна, в мене там мої дітки в садочку. Дітки у вигляді квіток".
Найбільше майстриню надихають люди:
"Багато пишуть, «феєю квітів» називають. Ну це ж приємно. Якщо я фея квітів, то мушу «феячити». Я пам’ятаю, що коли почалася війна, я перестала цим займатися. І до мене підійшли просто на вулиці і кажуть: «Лариса, а чому ви не показуєте свої роботи?» Я була дуже здивована. Я плела сітки в цей час. А тут просять показати роботи. І я повернулася в творчість. Зрозуміла, що можу дати людям набагато більше, ніж я буду просто плести сітки. Я можу робити виставки. Ми робили дві чи три виставки за цей період, збирали гроші на ЗСУ, робили ту справу, яку повинна робити зараз кожна людина у цей складний для нашої країни час".
Мала і одну виставку за кордоном, додала вона.
"У планах були ще виставки. Мене запрошували в Італію, в Іспанію. І якби не війна, була б десь уже на шляху до цієї мрії. У мене є мрія — коли закінчиться війна і в нас усе в країні буде тихо, мирно, переможно, ми зможемо реалізувати кожен свою мрію. А я свою. Хочу показати свої роботи в інших країнах".
