Черкаський паралімпієць, заслужений майстер спорту України з легкої атлетики серед спортсменів з ураженням опорно-рухового апарату Олександр Дорошенко нині бореться з хворобою — у нього рак лімфовузлів. Про свою недугу він дізнався через три місяці після того, як повернувся з літніх Паралімпійських ігор у Парижі.
Нині Олександр поставив спорт на паузу. Про спортивні досягнення та плани після одужання — розповів Суспільному.
Полюбив спорт ще коли зростав у школі-інтернаті в Знам’янці, пригадав спортсмен.
"Я зустрів свого тренера, яка, можна сказати, дала мені квиток у це життя, на паралімпійські ігри, на змагання у Європі, на чемпіонат України. Вона в мене дійсно повірила. Нині спорт — це стимул мого життя".
Позаду — 25 років тренувань, праці та перемог. Спортсмен розповів про ті, які цінує найбільше:
"На чемпіонаті світу я виграв у шостій, останній спробі. Це було феноменально, бо всі думали, що я не потраплю, не візьму ліцензію. А я все ж зібрався зі своїми друзями, з тренером, які прийшли за мене вболівати. Вони мене підтримали. І я виграв, бо я завжди все роблю до останнього і надіюсь до останнього".
Тепер боротиметься з хворобою, теж — до перемоги, додав Олександр. Пів року тому він готувався до змагань у Парижі, нині ж поставив спорт на паузу.
"На останніх іграх у Парижі у 2024 році я виборов четверте місце із хорошим результатом. Трохи не вистачило мені 12 сантиметрів. У мене рак лімфовузлів, я проходжу лікування. Якби на ранній стадії було лікування, може, я б не потрапив на Олімпіаду. Чесно кажучи, навіть те четверте місце дає стимул, що мене у збірній тримають", — зазначив він.
Із грудня 2024 року Олександр Дорошенко до тренувального комплексу приходить не для того, аби готуватися до нових змагань, а щоб побачитися зі своєю спортивною родиною.
Паралімпійська чемпіонка Марія Памазан познайомилась з Олександром 17 років тому. З того дня бере з Олександра приклад у спорті, зазначила вона.
"Усі знають: там де Саша — там і Маша, де Маша — там і Саша. Завжди якщо треба Сашу знайти, то дзвонять до мене, а якщо Машу треба знайти — то до нього. Він прославляє і прославляв і буде прославляти Україну, завжди лунав наш гімн, коли він виходив, це було неймовірно".
Тренерка паралімпійської збірної команди України з легкої атлетики Тамара Едішерашвілі пишається досягненнями Олександра й вірить в його швидке одужання та повернення до великого спорту.
"Я його як побачила і, як то кажуть, закохалась у його блакитні очі. Ми з ним були в Іспанії і пішли на прогулянку, я дивлюсь, що йому погано, кажу: "Сашко, може ти хочеш порозмовляти, давай кажи, що там у тебе", а він: "Я погано почуваюся". Наша команда легкоатлетів допомогла, він здав аналізи і ліг на лікування, але попереду в нього ще відновлення та операція", — розповіла вона.
Про повернення до змагань Олександр поки не думає. Пояснив: пріоритетом є здоров’я.
"Кажуть, що треба прожити життя так, щоб у тяжку хвилину тобі допомогли, і я зараз дуже це відчуваю — цю підтримку, цю турботу. Треба не падати духом, і триматися, триматися, триматися".
