На Драбівщині Черкаської області три покоління переселенців з Донеччини звикають до нового побуту. Живе родина в приміщенні колишнього дитячого садка, куди їх заселили після приїзду, і щоранку вони печуть хліб.
В селі Олімпіадівка вп’ятнадцятьох відзначають вже друге Різдво, розповіла Суспільному багатодітна мати Юлія Попкова.
Традиційно кожен ранок у родині починається із випікання хліба, розповіла Альбіна Біла:
"Це ми печемо хліб. Самі! Рецепт взяли з інтернету колись, і залишився він у нас".
З її слів, випікає не менше восьми буханок, бо нагодувати має всю родину, а вона у них не мала — п'ятнадцять людей:
"З семи чи восьми годин ранку у нас починається приготування їжі. І пів дня у мене воно займає. Стіл там, стіл тут — кому не вистачає, то одні поїли, потім інші прибігли й поїли".
Шестеро дорослих, дев’ятеро дітей та п’ятеро котів — торік навесні вони гуртом рятувались від обстрілів на Донеччині, розповіла багатодітна мати, переселенка Юлія Попкова. Нині два роки, як родина призвичаюється до нового місця.
"То з тією сусідкою порозмовляємо вийдемо, то з іншою сусідкою. Мої діти тут в школу ходять, в садочок", — прокоментувала Юлія Попкова.
Наймолодшому Сашкові, зі слів Юлії, було чотири місяці. Нині хлопчик бігає коридорами садка, який став для нього домом.
"Начебто і виріс тут, і народився. Він такий, що до усіх йде на контакт і йому комфортно", — прокоментувала Юлія Попкова.
Бабуся Лариса Біла зі свого дому на Донеччині вивезла швейну машинку. Їй, як розповіла жінка, цього вистачає:
"У нас одна родина, у нас більш нікого немає. Одне родинне коло, і ми один одному допомагаємо. Добре у нас".
Не забрала війна і родинні традиції, додала переселенка Юлія. Гуртом три покоління донеччан готуються зустрічати Різдво на Черкащині.
"Будемо і колядувати, і щедрувати. Традиції всі, які були вдома, такі присутні і тут".
