У Кам'янці на Черкащині провели акцію "Ялинка памʼяті" та на честь загиблих захисників прикрасили різдвяне дерево.
Таку акцію у громаді проводять щороку, розповіла Суспільному дружина одного із полеглих камʼянчан Тамара Гордієнко.
За словами пані Тамари, ялинку, що росте поруч літературно-меморіального музею прикрасили іграшками, на яких є згадки про загиблих військових:
"У нас просто ялиночка росте біля історичного музею. Минулого року, коли в країні вирішували чи встановлювати на площах різдвяні ялинки, чи не встановлювати, ми вирішили провести акцію «Ялинка пам'яті» в пам'ять про хлопців, які загинули. Я запросила родини загиблих кам'янчан, військових, щоб прийшли з іграшками іменованими, які підписані в пам'ять про їхніх рідних загиблих, і в пам'ять про їхніх побратимів. На іграшках ми писали і номери бригад, у яких вони воювали, і їхні імена".
Таку акцію проводили минулого року, тепер, як розповіла пані Тамара, вона стала традиційною:
"Минулого року 27 грудня ми вперше прикрасили ялинку, а цьогоріч вирішили повторити, але вже до різдвяних свят".
Після прикрашання ялинки організували доброчинний концерт "Мелодія пам'яті", який присвятили чоловіку пані Тамари Ігорю Гордієнко.
"Він закінчував нашу кам'янську музичну школу, потім навчався в музичному училищі в Черкасах. Працював спочатку завідувачем кам'янського міського клубу, а потім працював у Будинку культури. Ігор був баяністом, тому на концерті був баян, грали на гітарі, бандурі. Під час концерту збирали кошти на потреби бійців, які тримають передові позиції", — пояснила Тамара Гордієнко.
Акції на підтримку військових у Кам'янці пані Тамара проводить не вперше:
"Коли чоловік поїхав на війну, ми постійно з ним тримали зв'язок. Чуючи з його розповідей як важко хлопцям тримати наші позиції, і після того, коли загинув його перший побратим, а він був саме з Кам'янки, я тоді зрозуміла, що про це потрібно не мовчати, про це потрібно розповідати. Тому що в таких мирних містах, як наше, дуже багато людей, які далекі від тих подій, які в нас відбуваються в країні. І я почала говорити всім, що ми повинні не чекати закінчення війни, ми не знаємо, коли це закінчиться. Хлопці гинуть, вони є з героями, вони дають нам можливість ходити до школи, прокидатися вранці і йти на роботу. Ми не повинні чекати того часу, коли оці всі події стануть історією, тому що наші військові цю історію творять вже сьогодні, кожного дня".
