Черкаські студенти за допомогою дрону досліджують об'єкти, пошкоджені внаслідок війни в Україні. Створюють 3D-моделі об'єктів, які потім передають українським та британським дослідникам.
Де уже побували учасники міжнародного проєкту, та коли варто очікувати на відновлення, розповів Суспільному проректор із науково-дослідної роботи та міжнародних зв'язків Черкаського державного технологічного університету Еміль Фауре.
Розкажіть детальніше про проєкт, відколи триває, хто учасники?
Це було у 2022 році. Звернувся до мене завідувач кафедри геодезії і землеустрою Сергій Ротте. У нього був студент з Маріуполя, який навчався на магістратурі. Вони прийшли одного разу і сказали, що є ідея щодо використання дронів для дослідження об'ємів ґрунтів, будівельного сміття, побудови моделей землі, поверхні, будівель. І в червні 2022 року стартувала програма "Твінінг", яка поєднувала університети України і університети Великої Британії. Ми підписали відповідний договір з нашим твіном, Університетом Східного Лондону і прийшли до висновку, що якраз використання дронів в сучасних умовах, коли багато будівель є пошкодженими, зруйнованими, буде доцільно, корисно і на часі для України. Відповідно, ми подали такий проєкт і перемогли. Він передбачає декілька етапів: навчання слухачів теоретичної бази, навчання їх практичним навичкам пілотування, формування 3D-моделі.
Учасники проєкту — це лише студенти чи викладачі також?
Це були студенти, в першу чергу, спеціальностей геодезії землеустрій, будівництва цивільної інженерії і лісового господарства. Тобто, ті спеціальності, які дуже тісно пов'язані з питанням дослідження будівель, з питанням, можливо, модернізації, ну, взагалі, з будівельними процесами. А от в другому етапі брали участь вже не тільки студенти. Це були теплоенергетики, архітектори, це були просто люди, які хотіли побачити, відчути, набути певних навичок.
Де саме відбувалося обстеження пошкоджених будівель?
Підготовка відбувалася на місці. Далі ми перейшли до роботи з симуляторами. Потім, коли з'явилося обладнання, застосували дрон і почали знімати об'єкти. Це були будівлі, корпуси нашого університету, стадіон. Ну і далі в нас було виїзне знімання в місто Ірпінь.
Розкажіть, що знімали саме в Ірпені?
По-перше, це таке звалище автомобілів, яке перед містом Ірпінь. Це не будівлі, однак, це така частина, фактично, зараз вже меморіалу, мабуть. І оминути його було неможливо. Наступним стала дитяча юнацька спортивна школа. Дуже примітним було, там фактично залишились тільки стіни, але поруч на спортивних майданчиках проводилися змагання з футболу і волейболу. Тобто повністю розтрощена будівля, але життя йде далі, і це такий дисонанс, який вражає. Далі Ірпінський будинок культури, який дуже сильно зачепив наших партнерів з Великої Британії. І пізніше вони самостійно створили цілий короткометражний фільм, де порівнювали, що було до, що стало після військової агресії.
Далі — Ірпінські нивки. Це житловий комплекс, який був дуже сильно пошкоджений. Це такий об'єкт, який дозволив з багатьох ракурсів роздивитися будинки. І всі, хто був залучений в цьому проєкті, мабуть, отримали найбільшу практику під час знімання цього будинку. Тому що там різні локації. Там і той дах металевий, який впав на землю. Тобто там дуже інформативна ця поїздка, досвід просто колосальний.
Насправді це не тільки емоційний, а практичний досвід, який сто відсотків не забудеться і буде завжди в пам'яті. Знаєте, згадується теж, яким чином реагували люди в тому Ірпені на знімання дроном? Спершу була настороженість. Після того, як показали те, що є дозвіл обласної військової адміністрації на це, вже почали ставитися з розумінням, а надалі ще й з підтримкою. Тобто люди показували найбільш такі зруйновані місця, запрошували до своїх квартир. Показували, вигоріли кімнати, розказували, коли була окупація, як було складно, про розстріли місцевих жителів, про взагалі той жах, що творився там. І просили максимально розповсюджувати інформацію, щоб люди бачили, що відбувається в Україні і які наслідки несе ця війна.
Ви говорите, що обстежували пошкодження або ж зруйновані будівлі із дрона. Наскільки правдивим є таке зображення?
Ті моделі, які створені, вони були відправлені нашим партнерам у Велику Британію, Університет Східного Лондона. Вони залучили фахівців цивільної інженерії, будівельників.
Які висновки вони зробили?
По-перше, за моделлю, можна віднести пошкодження до певної категорії. Тобто візуальне спостереження дозволяє це зробити. Навіть за моделлю можна визначити, чи підлягає, чи не підлягає відновленню будівля. Якщо є критичні певні моменти в структурі цієї будівлі, то їх може бути видно на зображенні. Для того, щоб визначити стан перекриттів, стан опорних стін і так далі, тут візуального дослідження буде замало. Візуальне спостереження — це тільки перший етап.
Станом на зараз, скільки вже створили таких 3D-моделей в рамках проєкту?
Приблизно до десяти об'єктів таких створили і проаналізували експерти наші британські.
Чи вони поділилися із вами їхніми висновками?
Так, ми маємо знімати більш детально ті елементи конструкції, які пошкоджені. Тобто, якщо є тріщина в стіні, ми маємо її більш детально сфокусуватися і більш детально її дослідити для того, щоб було більше інформації в експертах. Якщо є можливість отримати модель, наприклад, шахти ліфта, чи сходів, чи несучих стін, ми маємо теж на цьому зосередитися. Тобто, це та інформація, важлива інформація, яка потрібна експертам.
Нині проєкт триває?
Так, нині проєкт триває і в нас є достатньо багато планів. Будь-які об'єкти, які необхідно оцінити, стан або фіксувати відхилення, розширення, звуження і так далі, це можна робити за допомогою таких моделей. Також ми хочемо налагодити співпрацю з територіальними громадами. Крім того, разом з нашими партнерами ми обговорювали питання використання цих моделей, наприклад, в судовій практиці, коли будемо встановлювати репарації. Ми вбачаємо, що цей проєкт є потенційно корисним для відбудови України.
Інтерв'юерка — Вікторія Пожар
