Українські чорноземи зазнають деградації через ерозію, забруднення, підкислення і засоленість. До того ж рівень розораності земель складає понад 50% і є одним із найбільших у світі, інформує Продовольча та сільськогосподарська організація ООН.
Як людський фактор та кліматичні зміни впливають на родючість черкаських земель і чи можливо призупинити процес деградації, розповів Суспільному доктор сільськогосподарських наук Олександр Демиденко.
Пане Олександре, про що вона свідчить статистика? Невже українські землі безповоротно втрачають родючість?
Процес деградації нині зашкалює. Для того, щоб відтворити і припинити агрофізичну, агрохімічну деградацію, дегуміфікацію — потрібні великі кошти. Якщо землі закислені, треба їх вапнувати. Це зараз дорогий і дуже складний процес. Якщо порушені сівозміни, а це на сьогодні основний закон землеробства, він порушений. А відтворення родючості шляхом застосування сівозмін — це найдешевший, найбільш дієвий, найкращий спосіб починати цю боротьбу. Тому, коли ми в природі говоримо про відтворення родючості і створення ґрунту, ми говоримо, що там є фактор рослинності. Коли ми приходимо на поле, ми про це забуваємо, сівозміни порушуємо, воюють місцеві культури, їхня фізіологічна, біологічна активність пропадає, і фактор ґрунтоутворення на наших полях внаслідок сівозміни втрачається.
Тобто, людський фактор завдає найбільшої шкоди на вашу думку?
Так, це людський фактор і оте невігластво, яке зараз панує в аграрному секторі. Немає органів, які б це контролювали, немає тих законів, які б захистили землю та заставили і фермерів і виробників вести свою діяльність на землі. Ґрунти довго мовчать, довго не відповідають на наше невігластво, але коли вони заговорять, то ми відчуємо, що це таке. І ці пилові бурі, і ці всі засухи, які повторяться в десять разів сильніші. Тільки відтворений родючий ґрунт може протистояти посухам, може протистояти вітровій водній ерозії і, як кажуть, жити своїм правильним життям, з яким ми повинні рахуватися.
Які можуть бути кліматичні ризики, які впливають на родючість ґрунтів?
Ґрунт живе за своїм біохімічним природним законом. Є процес саморегуляції в ґрунтах, який протистоїть оцим викликам кліматичним. Це, по-перше, відсутність опадів, це наростання температурного фону. Все це дає можливість ґрунту протистояти. Якщо зруйнована структура, якщо деградація, якщо оці всі речі відбуваються на наших ґрунтах, то ми маємо дуже погані наслідки.
Як розораність земель впливає на родючість?
Коли розорюємо ґрунт, відбувається інтенсивна мінералізація органічної речовини. Особливо втрачаються лабільні, новоутворені форми гумусних речовин, які забезпечують нам відтворення структури водостійкості. Якщо взяти режим зволоження ґрунту, у нас зараз велика проблема із накопиченням вологи весною. Уявіть собі, ось в цьому році тільки, у нас за холодний період року випало 238 міліметрів вологи. Коли ми вимірювали її запас у лютому, у нас був достатній запас. На момент посіву відбувається випаровування фізичне, і ми втрачаємо, і виходимо на 155 міліметрів, 150, буває і менше. І от починається витрата цієї вологи. І закінчується це тим, що запасів вологи не вистачає. От в цьому році вистачило тільки на ярі й і озимі колосові. У нас є культури з довгим періодом вегетації — це соя, соняшник, кукурудза. Для них ґрунтової вологи вже не вистачило в цьому році та й попередніх роках. Для них тепер основним джерелом вологи є опади. Вдумайтесь, у липні вісім міліметрів, у серпні шість міліметрів, за вересень теж шість міліметрів. Це в десятки разів менше, чим потрібно по нормі. І виникає питання, звідки взялась ця волога?
Як виросла ця культура пізнього строку дозрівання на таких деградованих ґрунтах? Виявляється, тут допомогла роса.
Випадіння роси забезпечує досить велику долю у водному режимі. І рослини пристосувалися до такого явища, як самозрошення.
Але коли немає опадів, це все-таки призводить до зниження урожайності. А рослина існує для того, щоб дати посівний матеріал. Ось такі процеси виникають у ґрунті. Якщо ми вносимо добрива, вони дорогі, неймовірно дорогі. Ми їх внесли, орний шар висушився, вологість — на рівні вологості в'янення. Тоді ці всі добрива недоступні, і ефективність їхня пропадає.
Тому в таких умовах, на деградованих ґрунтах, у нас не реалізується потенціальна родючість через її ефективну форму.
Тобто через те, що рівень вологи падає, можемо сказати, що буде змінюватися і структура посівів?
Так, зокрема, доведеться переходити на якісь інші культури. Я цим питанням займаюся давно, аналізую, у мене аналіз структури посівних площ по області років за 40. Нині структура посівних площ так трансформувалася, що ярі колосові, такі як, яра пшениця, ярий ячмінь, стали як нішеві культури, їх практично немає. В основному — кукурудза, соя, соняшник і озима пшениця. Це дуже-дуже небезпечний бізнес, тому що коли не вистачає на культури атмосферної вологи і ґрунтової, то це є ризик неотримання врожаю і ризик банкрутства. І структуру посівних площ потрібно регулювати. Тут, як кажуть, непочатий край роботи, але вона дуже складна і на це зараз практично не реагують.
Які види ґрунтів притаманні для України і для центрального регіону України?
Для Черкаської області це чорноземи реградовані, на лівому березі чорноземи типові. В чому краса цих чорноземів і, як кажуть, в чому унікальність їх витвору в природі? Це ґрунти оптимального режиму зволоження. Як тільки це порушується, відбувається остепніння ґрунтоутворення, відбувається вірилізація згорання гумусу. І всі ті наслідки, про які ми вже говорили.
Як спалювання стерні впливає на ґрунти? Це теж призводить до погіршення якості?
Так, це призводить до погіршення якості ґрунтів. Але, ви знаєте, є таке цікаве порівняння. Американці кажуть, спалювати стерню на полі — це все одно, щоб привезти мішок доларів і запалити їх, щоб вони згоріли. У американських фермерів стерня захищена законом. На сьогодні це основне джерело органічної речовини і органічних добрив на території України. Якщо в минулому столітті — 1986-1990 роки, — на один гектар по Україні вносилося 10-11 тонн гною повноцінного, то нині це 0,5-1 тонна, а може й менше, тому що відсутнє тваринництво. Нині для відтворення, збереження і попередження агрофізичної деградації, дегуміфікації і підтримання стану родючості найбільш цінним і єдиним джерелом органічних добрів є побічна продукція рослинництва і важливі кореневі рештки. Тому спалення є великим злочином, навіть перед національною безпекою.
А як мінеральні добрива впливають на якість ґрунту?
Мінеральні добрива — це дуже дорого зараз, і у собівартості продукції вони можуть займати 70%. Тому їх вноситься дуже мало, особливо мало вноситься фосфорних добрив, калійних, і в основному робиться ставка на азотні добрива. Це аміачна селітра, але це солі сірчаної кислоти, і вони, при надмірному внесенні, можуть підкислювати ґрунт, а підкислення буде приводити до дегуміфікації, може витісняти кальцій з поглинального комплексу, і починається та ж сама деградація. Тут треба все робити в міру, особливо коли ці добрива вносяться при поверхневому обробітку, їхня концентрація у верхньому шарі зростає, і при посушливих умовах це процес засолення. Вони не дають віддачу, і тоді люди не розуміють, в чому причина. Тобто є кінці в цьому процесі: дорого немає де взяти, а якщо купили, з розумом треба вносити.
Розкажіть, яким має бути оптимальний склад ґрунту?
В плані агрофізичної будови. Це коли щільність складення ґрунту змінюється в межах 1,1-1,25 грама на сантиметр кубічний. Це добре відтворена структура ґрунту, де агрономічних цінних агрегатів понад 80% і водостійка структура, яка визначає всі послідуючі властивості ґрунту і попереджує її якісною характеристикою припинення деградації ґрунтів.
Як про це дізнатися? Що потрібно зробити?
Для того, щоб дізнатися, потрібно відібрати правильно зразок на полі. Першим і найціннішим показником родючості ґрунту є щільність будови. Вона визначає всі біологічні, хімічні, агрохімічні процеси в ґрунті. Якщо нині складаються такі умови, що щільність будови під кінець вегетації культур перевищує 1,35, 1,4 і 1,45, це дуже серйозні відхилення.
При систематичній оранці створюється плужна підошва. Для того, щоб зникла ця орна підошва, потрібно ґрунти вапнувати в першу чергу, це якщо продовжується інтенсивний обробіток, або переходити на сучасні, ґрунтозахисні системи обробітку ґрунту і мінімізацію обробітку.
Зважаючи на все те, що ви назвали, чи можна контролювати процес деградації ґрунтів, втрати родючості?
Це, як кажуть, можна зробити, але потрібно виконувати всі вимоги і всі закони землеробства. Якщо сівозміна, значить сівозміна. Якщо внесення добрив, значить внесення їх у нормативних показниках, не перебільшуючи або зовсім не вносячи. Далі, якщо це обробіток ґрунту, треба йти шляхом зниження інтенсивності обробітку ґрунту.
За сьогодні цей процес, як кажуть, трохи припинився. Уже мінімізація обробітку є нормою. Але ще й досі, як кажуть, не вироблена стратегія в цьому плані для того, щоб такими правильними підходами і нормами ведення землеробської науки зберігати і контролювати стан родючості. Як тільки настане такий момент, що людина взяла землю, приїхали і проконтролювали стан родючості. Приїхали через п'ять років, якщо воно погіршилось, ці всі показники попередили, приїхали через три роки, а якщо немає покращення, землю забирають, як це робиться в Європі і в Америці. Тому що земля – національне багатство, з нею гратися і знущатись не можна.
Інтерв’юерка – Вікторія Пожар
