"Музика зазвучала у стінах, де цього не очікують"
Нещодавно саксофоніст із Черкас, засновник та диригент Cherkasy Jazz Orchestra — Михайло Євтушенко, разом з колегою з Одеси Олексієм Петуховим повернулися з Таллінна, де разом з естонськими джазменами дали доброчинний концерт.
Як Олексію Петухову, який нині у лавах Збройних сил України вдалося поїхати за кордон, та що вони з Михайлом Євтушенком робили у парламенті, — в інтервʼю.
Михайле, розкажіть, будь ласка, як ви з Олексієм потрапили в Таллінн під час повномасштабної війни, коли для чоловіків діє заборона виїзду за кордон?
Наша творча дружба з Олексієм має свою історію. Олексій очолює Джазову Академію при Всесвітньому Клубі Одеситів, а також займається культурним просвітництвом. Ми виступаємо в дуеті, також він часто грає з Cherkasy Jazz Orchestra. Зараз Олексій — у лавах ЗСУ. На час нашої нещодавньої поїздки до Естонії йому надали офіційну відпустку. Таким чином вдалося здійснити наш вояж. Організатором був Мееліс Кубітц — він великий друг України. Організовує фестивалі. Минулого року Мееліс привозив до Одеси естонських музикантів. Тому нас запросили на зустрічний візит. Ми провели в Таллінні три досить інтенсивних дні. Було багато зустрічей і спілкування. Це була справжня культурна подія. По-перше, вона організована на підтримку України, а по-друге – аби показувати світові нашу країну з сучасного культурного боку. Бо музика й мистецтво – невіддільна частина суспільного життя, і навіть в теперішніх умовах має свої характерні прояви. Зважаючи на те, як Естонія допомагає Україні і стільки має її прибічників, місцевим жителям було цікаво дізнатися про нас більше.
Розкажіть, будь ласка, про доброчинний джаз-концерт?
Основною частиною відвідин країни Балтії був доброчинний джаз-концерт "Odesa-Tallin Jazz Night", де ми виконали композиції спільно з естонськими джазменами. Це був момент справжнього творчого об’єднання. Яак Соояер, Карл-Юхан Лаансесаар та Рауль Вайгла, джаз-зірки Естонії, грали спільно з нами. Ми мали одну репетицію, під час якої і сформували програму. Представили авторську музику, мою та Олексія, прозвучали також кілька українських композицій і одна естонська в джазовій інтерпретації. Ми виступали в філармонійному залі Tallinas Mustpeade Majas перед різноманітною публікою. Серед глядачів були активісти, представники української діаспори. Відвідав захід посол України в Республіці Естонія Максим Кононенко. Організували також продаж української літератури та сувенірів. Я б сказав, що ми виступали для тих, хто вболіває за Україну і кому вона небайдужа.
Якщо концерт був доброчинний, то гроші підуть на хорошу справу, куди саме?
Вторговані на доброчинному концерті кошти підуть на підтримку одеського благодійного фонду "Корпорація Монстрів", який підтримує збори на ЗСУ з 2014 року. Суму поки що не знаємо, організатори повідомлять її згодом.
Під час перебування в Таллінні сталася одна досить неординарна подія — вас запросили до парламенту, розкажіть, як це сталося?
Нас із Олексієм запросили виступити в парламенті Естонії. Ми зіграли невеличкий концерт. Щоб усі розуміли – в цій установі не заведено проводити подібні заходи. Ми перебували в залі, куди зазвичай не потрапляють камери. Для нас зробили виняток. Музика звучала у стінах, де цього не очікують. До речі, так парламентарі дізналися, що в будівлі є фортепіано. В естонському парламенті вже давно існує міжфракційна група з підтримки України. Тому наш виступ став дуже символічним. Це демонстрація надзвичайно високого рівня підтримки України. Ми подякували депутатам та таку потужну проукраїнську позицію, за лобіювання інтересів нашої держави.
Як у Таллінні підтримують Україну, чи це помітно неозброєним оком?
Депутати носять на піджаках значки, де зображено естонський та український прапори. Знаковим було і те, що філармонія, де ми давали концерт, розташована на тій вулиці, що і російське посольство. Поруч часто проходять акції на підтримку України. Опісля лишається маса плакатів з дописами, фотографій. З вікон працівники посольства бачать українські прапори, і через дорогу проходить концерт на підтримку України. Нічого російського там не відчувається.
Під час поїздки ви давали інтерв’ю іноземним журналістам, про що розпитували іноземні колеги?
У нас запитували про все — як нам вдається культурно існувати в умовах війни, як працюємо під час відімкнень електроенергії, як ходимо до укриттів. Цікавились і заходами, які ми проводимо на підтримку Збройних сил України. Тут нам було що розповісти. Бо Олексій Петухов, наскільки дозволяє служба в армії, не покидає просвітницьку і волонтерську діяльність. Я працюю з нашим молодим поколінням, є засновником дитячого зведеного оркестру Junior Orchestra Cherkasy, найбільшим в області, до речі. А також організатором дитячого музичного фестивалю "Цвіт у Світ" та дитячого музичного табору "Junior". Аудиторії було приємно чути, що ми дбаємо про майбутню культурну інтелігенцію України. Але їм важко зрозуміти, як ми в таких складних воєнних обставинах розвиваємо мистецтво. Але, як казав Вінстон Черчіль: "Якщо ми не вкладаємо енергію в мистецтво, то заради чого ця війна?"
Музика під час війни — чи вважаєте ви, що це зараз потрібно?
Чути музику — це ознака нормального життя. Це своєрідна терапія. Людина не може весь час перебувати у стресі, ми маємо відновлювати моральні сили. Особливо сильно я почав так вважати після одного із концертів в Умані. До мене підійшов військовий, який попереднього дня приїхав "з нуля" у відпустку. І, дізнавшись про наш виступ у його місті, взяв дружину з дитиною, і прийшов слухати джаз. Троє з нашого колективу — у війську. І коли випадає нагода бувати в Черкасах, вони приходять навіть на репетиції, аби побачитися, поговорити, почути знайомі мелодії. Буває, що потрапляють і на концерти. Оркестр — це велика команда. Я багато де бував у світі, навіть під час повномасштабної війни, і я точно знаю, що цікавість до нашої музики не зникає. Зараз вона не ознака шоу чи свята. Вона дає змогу відволіктися ненадовго від важкої реальності. А на іноземному рівні — представляти Україну, справжню, красиву і мистецьку.
Надсилайте новини про події з життя на Черкащині
