У господі пані Олі пахне медом, гречкою і сиром — такий аромат має традиційна чигиринська страва — гречані вареники.
З 16 століття їх готували на Черкащині, та от вже понад 30 років Ольга Гугля готує їх для гостей в селі Суботів.
Пані Ольга не один рік переймала досвід жінок з українських сіл. Нині частує гостей здобутими уміннями:
"Найприємніше — популяризувати саме старовинну українську автентичну кухню, щоб вона не занепала, щоб вона не пропала, тому що, на жаль, села вмирають прямо на очах, і от зберегти ці українські традиції, це одне із якнайголовнішого".
Пані Ольга готує гречані вареники уже понад 30 років:
"Гречаники готували з давніх-давен, мабуть, 16-17 століття, стрічаємо у стародруках. Тут на Чигиринщині особисто я мешкаю 30 років і перші гречаники скуштувала в Чигирині і пішла традиція — вже понад 30 років ми їх готуємо".
Готувати пані Ольгу навчила її бабуся:
"У мене дуже гарно готувала бабуся, але вона була родом з Київщини. І всі традиції готування перейшли від неї. Я за фахом не кухар, не ресторатор, але так склалась доля і я вдячна своїй бабусі, що вона мене навчила".
З роками змінювала рецептуру, та одне лишалось незмінним — дрібка любові у тісто:
"Тут взагалі на Чигиринщині багато готують старовинних страв: каші, ритуально-обрядові, капусняки, ті ж самі гречаники збереглися, бо їх нема ніде по Україні. Також вони незвичайно ліпляться, ніби такі маленькі пиріжечки рубцем догори", — розповіла господиня.
Хоч гречане тісто і різниться зі звичним на вареники, та технологію ліплення залишила сталу, адже, за словами Ольги, кожна господиня, додає у страву щось від себе:
"У старовину готували на пару. Використовували автентичну миску, у ній робили дірочки, такі наскрізні отвори, ставили на каструлю або макітру з киплячою водою на піч".
При будинку Ольга має садибу, де зазвичай готує та надихається українським духом:
"Хата вважається панська, хата велика, на дві половини, сволока, навіть хрести ще над сволоками, хата для селянина була всесвітом, от як всесвіт тривимірний, так і хата тривимірна, дах неба, на даху, як на небі, мешкає бог, домовик, стіни — сьогодення, вони мають свої очі — вікна, око — віконце, вони вікнами дивляться на світ".
Опісля того, як гречаники приготуються на пару — складає у глиняний посуд та додає топлене масло, аби у печі вони зарум’янились, розповіла господиня:
"Залиті вершковим маслом гречаники запікаються у печі до рум’яної скоринки".
Надсилайте новини про події з життя на Черкащині
