Галерею просто неба облаштував сімдесяти чотирирічний Василь Лихопій із Жашківщини. Картини Рембрандта, Рєпіна й Перова – на стінах будинку, повітки та навіть на паркані. Кількаметрові полотна пише сам.
Господар зустрічає біля воріт і одразу береться проводити екскурсію.
"Ось таке полотно Рембрант малював упродовж двох років, а я впорався за два тижні", – розповів Василь Лихопій.
До художнього мистецтва хист мав з дитинства. Отримав і відповідну освіту. Спочатку вчителював, потім працював у товаристві сприяння армії, майстрував речі з дерева. Але про фарби й пензлі не забував:
"Якщо буває таке, що тягне, як кажуть, натхнення є, то вже все кидаєш і малюєш. А бувало рік, два, три – забуваєш взагалі, але фарба завжди зі мною, де б я не був".
"Мисливці на привалі" прикрашають повітку, яку, разом з витворами мистецтва, охороняє пес Кузьма. Чоловік намагався точно передати риси людей. Бо лише "живі" образи можуть змусити людину задуматися:
"Біля них порожня склянка, пів хліба, шкаралупа з яєць, – як колись парубкував. Один не вірить чухає за вухом, а інший навіть забув прикурити і жде, що буде далі".
Коли натхнення вийшло за межі паперу – в хід пішли стіни будинку й паркан, розповів пан Василь.
Серед картин – копії видатних художників, але чимало й авторських полотен.
"Ота картина, що зверху над козаками, – орли теж мій витвір. Я сам придумав усе це діло".
Нині фарбами й інструментами не перебирає. Додає, навіть із кількох кольорів можна зробити шедевр.
"Це колись був синій кобальт шість – десять копійок. Зараз – 350-400 гривень для худробіт. Мені на одну картину треба тьма грошей".
Частину картин чоловік познімав, каже, зіпсували погодні умови. Зсередини будинок теж завішений картинами. "Запорожці пишуть листа" – намалював ще у студентські роки.
"Той реготить, той усміхається, разів кілька переписував, щоб він єхидно так усміхався – це ж не просто так".
Свої полотна часто дарує. Наприклад, українка, яка зустрічає гостей села на в’їзді – теж його робота.
Голова Бузівської громади Олександр Фуркало розповів, що художник подарував свої роботи і в будинок культури, і в сільську раду.
На запитання, якою роботою пан Василь пишається найбільше, відповів без затримки і з усмішкою: "Найбільша радість у житті – це родина: дві дочки, чотири онуки – старшому 28, а наймолодшому 16".
Повне відео
Авторка Ольга Котляр
Читайте також
- Отримала дві нагороди за одну п'єсу. Черкащанка Оксана Дуплій
- Самбо для нього – сенс життя. Чемпіон світу Володимир Іваненко
- Рятував людей, а сам помер від коронавірусу. Олег Гайда
