Вівчарство — справа для душі: чому на Черкащині власники овець не отримують допомогу від держави

Вівчарство — справа для душі: чому на Черкащині власники овець не отримують допомогу від держави

Ексклюзивно

На Черкащині власники овець не отримують державної допомоги, бо не декларують тварин. Серед господарів, які користуються дотаціями на утримання худоби — найбільше власників корів. Натомість власники овець їх не реєструють у структурі господарства, тому й допомогу не отримують.

Про це розповів директор обласного департаменту агропромислового розвитку Роман Косенко.

Для Юрія Лисогора з села Озірна, що на Звенигородщині, розведення овець — не для прибутку:

"Це ми так працюємо на батьківщині своїх прадідів, дідів, щоб не занепадало це місце".

Розводити овець пан Юрій почав у 2023 році. Нині має 110 овець, із них 30 — ягнята. Їх залишить на розплід.

"Якби держава допомагала, було в набагато легше. І аби збут був. А його немає — одна-дві людини по десять-двадцять купують. Хто для себе, хто для діток, щоб розвага була".

Вівці
Вівці. Суспільне Черкаси/Анастасія Кашоїд

Фермер розповів: ціна за кілограм живої ваги вівці дешевше, ніж кілограм живої ваги свині:

"Середня ціна — 50-60 гривень. Свинина у живій вазі коштує 170-180. Хоча бараняче м'ясо набагато поживніше".

На Черкащині вівчарство — справа непопулярна, розповів директор обласного департаменту агропромислового розвитку Роман Косенко. З його слів, цих тварин господарі зазвичай не декларують:

"Баранина — це, можна сказати, традиційна їжа для мусульман, а через те, що наша країна — це християни, тому в нас не таке популярне м'ясо вівці. Сільгосппідприємства, які мають в себе в структурі овець, не можуть їх задекларувати, адже вони їх тримають зазвичай рік, як санітарів територій".

Чоловік пасе овець
Роман випасає овець. Суспільне Черкаси/Анастасія Кашоїд

Заявки на отримання бюджетної дотації, додав, подають переважно власники корів:

"Дотації отримували безпосередньо ті, які в них основний вид діяльності — це, наприклад, молочна ферма — до ста корів, сімейні ферми та інші. Там форма власності є невеличкою, не такі масштаби".

Аби отримувати дохід від справи, окрім шляхів збуту, господар має потурбуватися і про умови утримання, розповів Юрій Лисогор:

"Люцерну даємо, сіль, раніше вона копійки коштувала. Якщо десь корм купляти, то сіно дороге. Тюк сіна — це 25 кілограмів — коштує від 70 до 100 гривень. Та й рахуйте. На сто овець, якщо два рази їм дати їсти, за раз хоч би по п'ять тюків сіна вистачило. На хутро збуту немає, люди ним мало користуються. Зими теплі, практично хутро викидається".

Юрій Лисогор
Юрій Лисогор. Суспільне Черкаси

Землі для сіножаті та випасання худоби є, бо пан Юрій має власні угіддя. На них двічі на день виганяє худобу працівник Роман:

"Їм корисно пастися, вони повинні це робити. Вони чим більше бігають, тим краще ростуть".

Юрій Лисогор розповів: любов до тварини це основне:

"Треба це любити, буває, що собі не залишиш — тварині віддаси".

Вівці
Вівці. Суспільне Черкаси

Читайте нас у Telegram

Дивіться нас на YouTube

Надсилайте новини про події з життя на Черкащини

На початок