"Наречена нечесна — весілля могло і не бути": черкаські майстрині відроджують мистецтво воскових весільних віночків

"Наречена нечесна — весілля могло і не бути": черкаські майстрині відроджують мистецтво воскових весільних віночків

Ексклюзивно

Майстриня Олена Почтарьова з Черкас відроджує з колежанками забуте мистецтво виготовлення воскових віночків, аби нагадати нащадкам про українську красу.

Восковий віночок вдягали тільки раз — на власне весілля, а потім все життя зберігали в іконі, розповіла Суспільному Олена Почтарьова.

Експонатом колекції майстрині є український восковий вінок — символ дівоцтва та хранитель кількох століть весільних традицій:

"Він збережений на старовинних чорно-білих фото. Наречені дуже хотіли бути княгинями, королевами й найгарнішими. Такий вінок — це символ цноти нареченої, що вона чесна. Якщо виявлялося, що наречена нечесна, весілля могло і не бути".

Воскові весільні вінки і фотографії
Фото і вінки. Суспільне Черкаси

Майстриня розповіла про відтворений за старовинним зразком віночок нареченої із села Вільшана на Звенигородщині.

"У нього була шапка, що закривала потилицю дівчини, стрічка з пір’ям качура, але тут був символ — балабон. Це означало, що дівчина чесна", — пояснила Олена Почтарьова.

Вінок з балабоном
Вінок створений за старовинним зразком. Суспільне Черкаси

Майстрині об’їздили два десятки сіл Черкащини. Шукали тих, хто ще пам’ятає такий вид мистецтва:

"Для нас ці жінки — це дійсно майстрині. Вони робили ці вінки взимку, коли не було роботи в полі. Тому хтось їх просто не пам’ятає".

Колекцію старовинних вінків черкаського краю вдалося зібрати буквально по крихтах:

"Частина вінка села з Яснозір’я: використана паперова стружка і папіросний папір. Таким був засіб квітчання. Тут мали бути стрічка і пір’я півня", — розповіла пані Олена.

Черкаські майстрині
Майстрині за роботою. Суспільне Черкаси

Нині майстрині відроджують мистецтво воскових весільних віночків. Вони за старими фото створюють репліки старовинних аксесуарів. Для віночків шукають потрібні матеріали та відтінки, як і рукодільниці минувшини:

"Вони використовували ті матеріали, які в них були під рукою. Якщо був маслопереробний завод — використовували фольгу. Якщо заморські цукерки, то обгортки збирали".

Процес не змінився і через кілька століть. Майстрині поступово, рух за рухом, створюють восковички та квіти.

Майстрині створюють вінки за фотографіями
Створені вінки за фотографіями. Суспільне Черкаси

"Це так надихає, як медитація. Цей процес йде дуже повільно. Одну восковичку потрібно створювати хвилин до п’яти", — поділилася майстриня Юлія Шевченко.

Для майстрині Олени Смірнової відродження віночків — це збереження культури:

"Це невеличкий внесок, який ми можемо зробити в збереження культурної спадщини. Якщо моя донька захоче такий вінок, то я зможу їй або показати, або сама зробити такий, як захоче".

Нині не дотримуються весільних традицій, які були колись. Але попри це і нині є наречені, охочі вдягнути воскову прикрасу на голову.

"Це така кропітка праця: іноді цей вінок можна робити два дні, а іноді – місяць. Замовлення є, але не всі згодні на ціну цієї роботи", — розповіла пані Олена.

Читайте нас у Telegram

Дивіться нас на YouTube

Надсилайте новини про події з життя на Черкащині

На початок