Одна з будівель у середмісті Золотоноші привертає до себе увагу, як місцевих жителів, так і гостей міста. Вона має сторічну історію: у 1910 році там була чоловіча гімназія, а збудував її архітектор-самоучка.
Із заокругленими формами та колонами будівля на Садовому проїзді вирізняється високими арковими вікнами та має більш ніж столітню історію, розповіла Суспільному методистка Золотоніського будинку дитячої та юнацької творчості Тетяна Кобець.
"Її зведено в 1910 році за проєктом техніка Золотоніського земства, архітектора-самоучки Африкана Петровича Балавенського. В новобудові відразу розташували чоловічу гімназію", — розповіла методистка.
Про Африкана Балавенського відомо небагато: був любителем театру і учасником Золотоніського аматорського драматичного гуртка. Його брат Федір — автор першого пам’ятника Тарасу Шевченку, що встановлений у Золотоноші в 1927 році та знищений під час окупації, йдеться у Вікіпедії.
"До речі, на початку існування в ній навчалися гімназисти, які пізніше стали відомими. Це українські письменники, наші земляки Семен Дмитрович Скляренко та Микола Іванович Терещенко", — розказала пані Тетяна.
Пізніше, за словами Тетяни Кобець, в цій будівлі діяли трудова школа та педагогічне училище.
"Споруда постраждала під час Другої світової війни – у 1943 році нацисти, відступаючи, зруйнували її майже повністю, спалили. Золотонісці відбудували її у 1957 році. Після реконструкції будівля розмістила у своїх стінах школу №4, яка переїхала до нового приміщення у 1990 році. Тут же у 1991 році запрацювали будинок піонерів та навчально-виробничий комбінат. З наступного року і дотепер ця будівля є Будинком дитячої та юнацької творчості", — додала Тетяна Кобець.
Фоє з колонами, високі стелі, кераміка на них, оригінальні сходи й вітражі на вікнах – архітектура й оздоблення приміщення надихають, створюють особливу атмосферу та наповнюють духом творчості, вважає Тетяна Кобець.
"І ми, працівники, і наші гуртківці, приходимо сюди завжди із задоволенням. Будівля наповнена духом творчості", — додала вона.
З її слів, до будівлі часто заходять місцеві жителі й гості Золотоноші, адже вона досить відома і приваблює туристів:
"У нас не передбачено екскурсій. Хто хоче помилуватися вітражами, зануритися в минуле — той просто заходить всередину. Двері наші відчинені".
Нині в коридорах звідусіль чути гамір, музику — то діти займаються в гуртках, пояснила методистка.
"У закладі функціонує 11 навчальних кабінетів, зали – глядацька і дві хореографічні. У нас навчається майже 900 гуртківців. Це хлопці та дівчата, які можуть реалізувати себе за різними напрямами: художньо-естетичний, декоративно-прикладного мистецтва, науково-технічної творчості, туристично-краєзнавчий. Ця будівля, хоч і пережила трагічні події, понад сто років є храмом науки і креативу. Тут здобувають знання, розвиваються, самовдосконалюються", — додала Тетяна Кобець.
Нині, з її слів, гуртківці разом із керівниками активно допомагають військовим. Нещодавно, наприклад, розмалювали відпрацьовану гільзу від зброї та продали її аукціоні.
"Ми називаємо цю будівлю окрасою Золотоноші. Любимо працювати в ній, і намагаємося підтримувати і примножувати її славну історію", — додала Тетяна Кобець.
Надсилайте новини про події з життя на Черкащині
