"Я брата тягнув, хоч у самого кровотеча була": історія братів-близнюків військових

"Я брата тягнув, хоч у самого кровотеча була": історія братів-близнюків військових

Ексклюзивно

Черкащани Юрій та Ігор Дмитренки — брати-близнюки. До повномасштабного вторгнення мали спільний будівельний бізнес, а 24 лютого 2022 року разом долучились до лав Збройних Сил України. Служили на сході України й отримали поранення.

"Ксерокс" та "Юпі" — такі позивні мають брати. На службі, як і у житті, їх завжди плутали.

"Казали, що він більш серйозний, а я такий шалапут, хоч я й старший наче, а зараз навпаки в нас вийшло", — розповів Юрій.

Брати виросли в родині військових, разом навчались в інституті й разом пішли захищати Україну. Це було бажання Юрія, яке Ігор підтримав.

"Я брата тягнув, хоч в самого крові було багато": історія братів-близнюків військових
Брати-близнюки військові. Суспільне Черкаси

На Донеччину після навчання вони потрапили у серпні 2022 року. Спочатку служили під Бахмутом. Коли на завдання вирушали порізно, такі моменти для них були нестерпні.

Ігор розповів, що переживав за брата, коли з ним не було зв'язку:

"Він виходив з однією командою на позиції, а я з другою, і я не знав, де він знаходиться, не було зв’язку. Дуже переживали одне за одного".

"Я брата тягнув, хоч в самого крові було багато": історія братів-близнюків військових
Військовий дивиться у бінокль. Суспільне Черкаси

Через місяць у селищі Зайцеве, у власноруч зробленому окопі, їх "накрили" російські снаряди:

"З години дня до п'яти вечора був жорсткий бій, росіяни наступали цілою ротою".

Під час того наступу обидва отримали травми. Юрій рятував брата власноруч:

"Я Ігоря тягнув, бо він трошки губився. В самого крові багато, бо рука була поранена і накладений турнікет. Я брата рятував від пневмотораксу, бо в нього була легеня пробита, кульове поранення".

На евакуаційну групу брати чекали понад чотири години. Через масовані російські обстріли вона не могла під’їхати. Тому їм довелось ще йти пішки до місця, куди під'їхала група.

"Я брата тягнув, хоч в самого крові було багато": історія братів-близнюків військових
Військовий Юрій. Суспільне Черкаси

Юрій розповів, що за брата переживав аж поки його забрали лікарі. Тоді видихнув і втратив свідомість.

Нині чоловіки обмежено придатні до військової служби. Після реабілітації видавали повістки, та виконувати цю роботу не змогли, розповів Ігор:

"Не можу слухати від хлопців, які зараз находяться в тилу, чого я тут, а не там. Мене від цього накриває".

"Я брата тягнув, хоч в самого крові було багато": історія братів-близнюків військових
Військовий Ігор. Суспільне Черкаси

Такі слова ображають і Юрія:

"Коли кажуть: "ви ж ніде не були", то, якщо чесно, трохи образливо. У нас багато хлопців у роті з різних бригад, які теж з пораненнями".

Зараз у складі мобільної вогневої групи брати захищають небо над Черкащиною, додав Юрій:

"Ми виїжджаємо групою споряджені, ведемо спостереження. Якщо виявляємо ціль, то ведемо ураження".

Та все ж поранення досі в пам'яті. Про них розповів Юрій:

"Мені потрапило в руку, залетіло купа уламків. Осколкові у плечі, у бороді, під оком. Є і ті, які не дістали".

Нині хочуть повернутись до своїх побратимів, додав Ігор, однак їх не відпускають — з такими пораненнями вони обмежено придатні.

Читайте нас у Telegram

Дивіться нас на YouTube

Надсилайте новини про події з життя на Черкащині

На початок