"Степанівна, почалася війна": черкаська екстренка у перші дні повномасштабного вторгнення

"Степанівна, почалася війна": черкаська екстренка у перші дні повномасштабного вторгнення

Марафон

Працівники черкаської екстренки у перший день повномасштабного вторгнення Росії в Україну працювали у звичному режимі. Втім, готувалися до різних сценаріїв.

Як працювали під звуки вибухів та які отримували виклики, — друга історія з циклу матеріалів до річниці повномасштабного вторгнення.

Готувалися до того, що станцію "швидкої" можуть захопити — так пригадала перший день повномасштабної війни лікарка медицини невідкладних станів Ірина Перевертайло.

"О п'ятій годині ранку нам поступив виклик до дитини з високою температурою. Коли я вийшла до машини, водій мене попередив: "Степанівна, почалася війна". Вночі викликів було дуже багато, на той час — це був 2022 рік — був коронавірус, особливо часто до дітей викликали. Ми працювали всю ніч. Ніхто нічого не знав, ніхто не очікував. Я сказала батькам: "Будь ласка, зберіть документи, тривожна валізка. Почалася війна, ви не чуєте вибухи?". А вони такі в розпачі — "Як війна?". Але треба їхати, бо там була дуже маленька дитина з коронавірусом", — розповіла вона.

Черкаська екстренка у перші дні повномасштабного вторгнення
Фото: Суспільне Черкаси

І додала, що бачила по дорозі:

"Коли ми їхали на госпіталізацію, то бачили в місті паніку. Біля банкоматів черги, на АЗС — теж черги. Але якоїсь паніки не було. Було відчуття такого, що треба зібратися і працювати. Медики — як військові. Вони повинні бути згуртовані, відповідальні. Ми звикли відповідати за чиєсь життя. І ми відповідали, ми були потрібні".

Старша фельдшерка обласного диспетчерського управління Лариса Городнича у той день була старшим диспетчером зміни:

"Наша зміна почалася з восьмої години ранку. Ніхто не дзвонив, не питав, що може не треба йти, може, вже не потрібна наша допомога. Десь годин до 11 ранку все було, як зазвичай. Звичайні дзвінки, звичайні скарги. Був певний період, що майже ніхто не телефонував. Ми навіть намагалися перевірити самі зі своїх телефонів чи проходять дзвінки на 103. Ця цілковита тиша була моторошною".

Черкаська екстренка у перші дні повномасштабного вторгнення
Фото: Суспільне Черкаси

Диспетчерка Людмила Запара розповіла, які були дзвінки:

"Телефонували люди, які чули десь вибухи. Казали, що чули сильні вибухи: "Що це таке, чи ви не знаєте?", "Це правда, що почалася війна?". Ну і звичайні виклики, багато людей зранку ще нічого не знали. Я не знала, чи мене хтось поміняє, на скільки ми залишилися тут на робочому місці, бо ми ж його не могли покинути, поки прийде зміна. Ми б сиділи скільки було потрібно, але вдома діти. Що робити з дітьми – ніхто не знав".

Черкаська екстренка у перші дні повномасштабного вторгнення
Фото: Суспільне Черкаси

Фельдшерка медицини невідкладних станів Тетяна Мироненко розповіла, як запам'ятала той ранок:

"Зателефонували з роботи. Попросили трішечки раніше прийти на роботу, бо будуть збори. Я іду на роботу і думаю: ну, щось сталося, маршрутки не їздять, всі люди якось так квапляться, кудись спішать, біжать. Я зателефонувала мамі, це була дуже велика проблема, бо пропав зв'язок. Уривками поспілкувалися, що раптом що, то потрібно виїхати за місто хоча б. Люди розхвилювалися, багато їхали через Черкаси, і викликали медиків до дідусів, бабусь, у яких в дорозі сталися кризи. Прямо в машини викликали".

Черкаська екстренка у перші дні повномасштабного вторгнення
Фото: Суспільне Черкаси

Водій "швидкої" Віталій Осіпов 24 лютого 2022 року був у відрядженні.

"У сторону Черкас дуже мало було машин, можна сказати, ми одні їхали. А от назустріч нам їхали цілі колони. Авто були з різними номерами. Ми розуміли, що це люди їдуть на кордон, рятують свої сім'ї. Вони не закінчувалися, розумієте. Назустріч їх усе більше і більше їхало. В основному цивільні машини", — розповів він.

Черкаська екстренка у перші дні повномасштабного вторгнення
Фото: Суспільне Черкаси

На заправках, додав, бачили великі черги:

"Це було передбачувано, бо всі розуміли, що почалася війна і кожен хотів заправити свою машину. Ми розуміли, що нам потрібно заправитися, але були великі черги і як це зробити ми не знали. Думали, що треба буде якось просити людей, щоб нам заправитися. І коли ми заїхали на заправку, були шоковані, бо нас пропустили без черги. Люди розуміли, куди ми їдемо".

Про свою роботу чоловік каже так:

"Я не скажу, що ми тут всі герої, але ми просто робимо свою роботу. Герої — хлопці, які на передовій".

Надсилайте новини з життя Черкащини

Читайте нас у Telegram

Дивіться нас на YouTube

На початок