На Черкащині працює виїзна паліативна бригада. Із 2014-го до неї щороку звертаються щонайменше 250 людей з невиліковними хворобами.
Допомагають і пацієнтам, і їхнім родинам, розповів Суспільному психолог Сергій Псюрник.
Мобільна паліативна служба із плановим візитом їздить до 69-річного черкащанина Леоніда Бойка. Чоловік має невиліковну хворобу — хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ). Це порушення руху повітря в легенях, що ускладнює дихання.
Чоловіка підтримує улюблена кішка Мурзілка та дружина Тетяна Коваль. Чоловік хворіє десять років, останні два він не виходить на вулицю та постійно перебуває на кисневому концентраторі.
"У нього був інсульт, а потім ще й ХОЗЛ під'єднався. Йому стало гірше, але я його в лікарню доставити не можу, оскільки він лежачий і потрібен кисень. Я звернулася до сімейного лікаря і вона направила до паліативної служби".
Відтоді родині допомагають необхідними процедурами та порадами:
"Підказують як і чим погодувати, що потрібно давати, як ставити крапельниці, дивитися за хворим. Поки ми більшої допомоги не потребуємо. При цій хворобі потрібно, щоб було чисте повітря. Також я слідкую за кисневим концентратором. Там має постійно бути дистильована вода для охолодження кисню".
Підтримують і психологічно, розповіла Тетяна Коваль.
"Важко перенести, коли розумієш і усвідомлюєш, що хвороба невиліковна", — зазначила вона.
Пацієнт паліативної служби Леонід Бойко розповів, що така допомога приносить значне полегшення:
"Спасибі паліативній службі, без неї було б тяжко. Це сильна підтримка. Прийде людина, поговорить з тобою — і стає легше".
До кожного пацієнта потрібно знаходити свій підхід, розповіла лікарка-терапевтка Катерина Погоріла. Вона працює у цій сфері 35 років. Робота на виїзді, пояснила вона, має свої особливості:
"У стаціонарі більша команда. Ми впевнені, що медсестра зробить все як слід, це все-таки лікувальний заклад. А тим, хто вдома, передзвонюємо, турбуємося, чи все виходить у родича. У нас постійно є група пацієнтів, які лікуються вдома. Зазвичай, це близько тридцяти людей. Багато з них — з онкологічними захворюваннями, з наслідками тяжких інсультів, серцево-судинними захворюваннями, тяжкою серцевою недостатністю".
Зазвичай, люди до них звертаються запізно, розповів психолог паліативної служби Сергій Псюрник.
"Чим раніше ми зустрінемось, тим більше зможемо допомогти. Разом із сім’єю покроково вирішуємо, як покращити якість життя пацієнта, що можемо зробити. Налаштовуємо сім'ю на те, що є невиліковне захворювання, але з цим також можна жити і отримувати задоволення від сьогоднішнього дня", — зазначив він.
У місяць можуть робити до двохсот виїздів, розповів чоловік. Та найскладнішим для нього є те, що у "стосунків", які зав'язалися, визначений фінал:
"Звикаєш до пацієнтів, іноді виникають такі дружні стосунки. Але ж я розумію, що наша дружба — на певний термін. Більшість пацієнтів сидить вдома і не знає, що є така виїзна служба, що ми робимо, або бояться до нас звертатися. Ми перед усім приходимо як друзі, які допомагають в той час, коли хворобу вилікувати неможливо".
Маєте новину про події з життя на Черкащині? Надсилайте сюди
Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України
Дивіться нас на YouTube: найцікавіші новини Черкащини та України
