Військовому Віталію Коломойцю із Черкащини потрібно замінити колінний суглоб. Через поранення, отримане на Харківщині, йому складно ходити навіть на милицях.
Через біль не може поїхати до своєї військової частини чи пройти лікарську комісію, аби отримати виплати. Нині йому допомагає волонтер.
Поранення сержант Віталій Коломоєць отримав під час мінометного обстрілу. Ходити – те, про що він нині мріє найбільше.
"Я пішов туди, щоб вони не прийшли сюди. Мої родичі-чоловіки всі пішли воювати", – зазначив він.
Розповів, як отримав поранення:
"Від чотирьох мін утік, а п'ята наздогнала. Де в мене та сила і реакція взялися. Дуб стоїть – я "кулею" за дуб, але у коліно якраз і залетіли уламки. Інструктори перед тим, як ми їхали, казали: "Тільки в паніку не падати". А в мене два струмені крові. Я турнікет натягнув, а нікого ж немає. Я дав коротку чергу, щоб хлопці почули, потім – довгу. Бачу — біжать до мене. Мене в УАЗ вкинули – і вивезли. Отямився вже у Харкові, як із мене форму зрізали".
Не панікував і на лікарняному ліжку. Рідні, з його слів, у цей час думали, що він двохсотий. Але вижив, повернувся додому. Втім, досі не може ходити. Потрібна операція:
"У Звенигородці знайшли прайс, то найдешевший – це шведський, десь дві тисячі доларів. У Ватутіне поїхали, то там і з операцією і анестезією – 120 тисяч".
Таких грошей у пана Віталій не має. Не отримує, додав, і жодних виплат. Поїхати до своєї частини через поранену ногу не може:
"Як же ж я поїду туди, під Ізюм, зараз. В мене ні копійки грошей немає – урізали. Кажуть, мовляв, тобі не можна платити. Добре, кажу, посилайте мене на ВЛК, хай дивляться, чи я дієздатний, списуйте мене, щоб мені якась допомога чи пенсія якась була. Мені за щось потрібно жити".
Поки ж Віталію Коломойцю допомагають волонтери, зазначила староста села Тарасівка Оксана Дяченко. Та аби чоловік міг отримати бодай якісь виплати, йому потрібно звернутися до військової частини.
"Йому потрібно звернутися у військову частину, на військово-лікарську комісію. Він повинен отримувати пенсію, оформити по інвалідності", – розповіла вона.
Поки військовому допомагає волонтер-капелан Сергій Ільченко. Він був у прифронтових регіонах і знає, яка там ситуація:
"Я сплю спокійно сплю на дивані дома. А він був там, в окопах, щоб я спокійно спав. Тепер я не можу туди йти з автоматом, але я можу чимось допомогти, чим можу".
Воїну він передав нагороду від спілки військових капеланів.
Пан Віталій розповів: після того, як вдасться замінити колінний суглоб, має намір навести лад на подвір’ї. Та найголовніше бажання поки незмінне:
"Щоб більше хлопці не гинули, щоб забиралися росіяни звідси".
Маєте новину про події з життя на Черкащині? Надсилайте сюди
Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України
Дивіться нас на YouTube: найцікавіші новини Черкащини та України
