У громадах Черкащини створили кілька ігрових терапевтичних кімнат, де діти через гру з м'якими іграшками виливають назовні свої переживання, навчаються вирішувати внутрішні конфлікти та проблеми.
Наталія Коваль, психологиня Руськополянського закладу загальної середньої освіти І-III ступенів №2 та за сумісництвом психологиня Центру надання соціальних послуг, провела терапевтичні зустрічі із кількома десятками дітей. Приєдналася до проєкту в листопаді 2022 року.
"Облаштували на базі шкільної ресурсної кімнати поруч із кабінетом психолога. Коли розпочинали роботу і збирали іграшки, то люди активно їх приносили. До збору долучалися і діти, й дорослі", – розповіла психологиня.
Головною умовою було те, щоб іграшки були м'якими, чистими та охайними. Не обов'язково новими. Розмір та об'єми не обмежували. Хтось одну, хтось торбину.
"Казали, що діти виросли, а іграшки лежали, не знали, куди їх подіти. Дехто з дітей пропонував поділитися власними іграшками. Принесіть – передайте", – додала Наталія Коваль.
"Я думала, що красиву новеньку велику іграшку одразу заберуть. Але діти обирали менші й середні. Яскраві насичені кольори теж не обирають, більше – коричневі, приглушені, природні відтінки".
Психологиня розповіла, що хтось обирає м'якого друга, з яким ділитиметься секретами, хтось — іграшку-мотиватора, яка допомагатиме у навчанні, а хтось дізнався про нашу кімнату в соцмережах і прийшов із цікавості.
У кімнаті, облаштованій з ініціативи Наталії, провели близько 20 зустрічей. Терапія починається з вибору "своєї" іграшки.
"Кожна історія знайомства та вибору цікава та особлива. Один маленький клієнт обрав іграшку по фото в інтернеті, а коли прийшов до кімнати, довго роздивлявся, але все ж обрав іграшку з фото. Був випадок, коли дитина обрала іграшку, але додому не захотіла забирати, а наступного разу принесла власні іграшки на знайомство з цією, обраною. Дарувальники часто цікавляться долею подарованих ними іграшок і радіють, коли дізнаються, що їхню іграшку вже хтось "забрав у родину", — відкрила секрети своєї роботи психологиня.
Терапія іграшкою гарно працює з проблемними ситуаціями клієнтів, шукає ресурси, точки опори й підтримки. Іграшка працює як з дітьми, так і з дорослими. Спочатку діти обирають іграшки за незрозумілими мотивами. Це найважливіше. Потім психолог "розплутує" цю мотивацію.
"Дитина може обійматися з цією іграшкою, притуляти до себе, гладити чи в сумочці носити. Далі я запитую: "А чому саме цю обрав? Що вона для тебе буде значити? Як плануєш далі з нею взаємодіяти? Для чого вона тобі?" Якщо зустрічі неодноразові, запитую: "Як тобі ця іграшка допомагає? Що змінилося? Що ви там робите? Як ти її застосовуєш далі?"
Особливістю такої іграшкової терапії є те, що вона обходить всі опори, захисти. Людина не про свої проблеми розповідає, а говорить від імені іграшки. Це допомагає легше взаємодіяти, можна виходити на ресурс і позитив.
"Спеціально з дорослими не працюю. Не ставила собі таке завдання. Була ситуація: у формі гри. Людина відіграла гарячий конфлікт за допомогою іграшок: «Я йому отаке сказала, а він мені отаке». Посміялася. А я бачу, що через іграшки все розповіла і конфлікт прожила. Негативна напруга пішла, залишилися тільки гумор, позитив. Вона і сама не зрозуміла, що відбулося", — згадала жінка.
Зустрічі проводять доброчинно.
"Діти зараз особливо потребують психологічної підтримки й супроводу. Не можна казати, що якщо над нами не літають ракети, то це не зачіпає. В будь-якому випадку діти десь чують, і це зачіпає. Особливу увагу потрібно звертати, коли дитина стала мовчазна і малоактивна, а до цього була жвава або, навпаки, була мовчазна, а стало якось по-іншому. Якщо з’ясовуємо, що зміни в поведінці припадають на період початку війни, то ось і причини".
Психологиня Жаботинського ліцею Михайлівської сільської ради Черкаського району Людмила Чудна теж відкрила "Кімнату терапії іграшкою" у стінах свого закладу. До неї приходять діти переселенців, учасників російсько-української війни, з багатодітних родин, дорослі.
"Терапія починається з візуального контакту з іграшкою. Серед 300 іграшок є саме твоя одна терапевтична із суперсилою іграшка. Її хочеться взяти до рук, вона притягує твій погляд, хочеться час від часу її притискати, ділитися з нею своїми переживаннями та секретами", — розповідає Людмила.
Обов'язковим є заповнення протоколу заняття. Бо ця взаємодія не проста, а відбувається процес одужання від тривог, травм, страхів, переживань. Деякі діти приходять один раз, обирають іграшку й не повертають до кімнати. Іншим потрібно приходити знов і знов. У процесі занять, протягом двох тижнів дитина взаємодія з однією й тією ж іграшкою. Потім можна повернути її до кімнати та взяти іншу. За два тижні дитяча душа зцілюється - іграшка виконала свою функцію.
"Разом з учнями шиємо одяг для іграшок, створюємо їм куточки. Зранку учні біжать до кімнати та діляться зі мною своїми радощами. Відвідувачі кімнати стали спокійніші, впевненіші в собі, відповідально ставляться до своєї іграшки", — ділиться психологиня.
Діти беруть обрані іграшки в укриття під час тривоги.
"Трапляються випадки, коли дитині дуже потрібно дві іграшки. У цьому випадку я дозволяю обрати дві, якщо вона цього дійсно потребує. Зцілення маленьких сердечок — мій пріоритет. Цей метод робить наших дітей щасливішими", — сказала Людмила Чудна.
67 учнів громади вже мають свою терапевтичну іграшку.
"Іграшки для кімнати збирали всім миром. Я оголосила про збір у фейсбуці. Багато людей долучилося: і з Черкас, і з сіл. Є й особливі. Єдиноріжка — наш символ. Повинна бути в кожній кімнаті. І в нас вже є. Знайшла серед інших іграшок", — розповіла жінка.
Якщо в клієнта є потреба, після двох тижнів можна взяти іншу іграшку. Значить, терапевтичного ефекту досягнуто.
"Була дівчинка, яка дуже любила свою іграшку, вдягала, на уроки не йде, а до мене. Каже: "Я одягла її". А через два тижні прийшла, говорить: "Міняю її". Ніколи не думала, що вона її поміняє", — згадала психологиня.
"Був випадок: дівчинка впала з велосипеда, пошкодила обличчя. Вона взяла такого слоника гарнесенького, але з латочками теж на мордочці. Інша дитина теж з певною косметичною вадою, обравши іграшку, пояснила свій вибір: "Вона дуже красива".
Зі слів психологині, іграшки працюють, як дзеркало або як відшкодування того, чого не вистачає клієнту.
Що відомо
- Українська психологиня Вікторія Назаревич з ініціативною групою "Інститут інтегративної арттерапії" організувала проєкт "Toy Therapy Room", або "Кімната терапевтичної іграшки", де психологи з України та поза нею вже надали психологічну підтримку більше ніж 1 600 дітям та дорослим і досі її надають.
- Майже по усіх областях України та чотирьох за кордоном відкрили 75 кімнат, наповнених м’якими іграшками. До роботи в проєкті долучилися 145 психологів-волонтерів.
- Зменшують і нейтралізують травматичний досвід "дітям війни" методами лялько- та ігротерапії.
Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України
Дивіться нас на YouTube: найцікавіші новини Черкащини та України
Читайте також
- Допомагають долати стрес: у Черкасах дітям-переселенцям подарували собак-обіймак
- Іпотерапія для дітей: у Житомирі хочуть запровадити заняття для дітей-переселенців
- На Одещині запрацює програма психологічної реабілітації від тихоокеанського університету Сієтла
- "Ігрові зони та робота з психологами". У громадах Буковини створять сенсорні кімнати для дітей
