22 людей нині перебувають у Центрі паліативної допомогиПаліативна допомога – це медичні, психологічні і побутові послуги, які допомагають полегшити життя людям із важким діагнозом., що створений на базі Черкаського обласного онкодиспансеру. У більшості пацієнтів остання стадія онкозахворювань, тож вони потребують якісного знеболення та догляду, розповів завідувач центру Максим Босенко.
Про роботу персоналу та будні хворих дізналося Суспільне до Всесвітнього дня паліативної допомоги, який відзначають у другу суботу жовтня.
Сімдесятичотирирічна Віра Саєнко потрапила до хоспісу у лютому після інсульту. Пів століття, каже, пропрацювала старшою медсестрою в онкодиспансері.
"Для мене робота, це було все. Я вставала вранці, йшла на роботу і до пізнього вечора тут пропадала. Приходять сюди мене провідувати і пацієнти мої, я їм дуже вдячна, вони згадують що колись я для них зробила".
Сумувати тут Віра Іванівна не встигає, адже приходить до інших пацієнтів на шашковий турнір.
"Так знаходиш собі розвагу. Але хочеться щось робити. Буває забігаю до дівчат в денний стаціонар — він навпроти нас. Кажу, дівчата, може щось допомогти? А вони сміються, запрошують до себе".
Суперник пані Віри в шашках — сімдесяти трирічний черкащанин Микола Лазаренко. У нього остання стадія онко. Хворобу виявили два роки тому. Останні 4 місяці живе у центрі:
"Тут і уколи і крапельниці вчасно, і таблетки вчасно. А дома забудеш, прийдеш: ой, забув вже. Час, два пройшло і я не випив. А тут вчасно приносять. Я дуже вдячний, що є такий центр, що для таких людей як оце я. Є де старість свою забезпечити".
Другою домівкою із березня стала ця палата і для киянина Миколи Шапошнікова. Через стрес у чоловіка почалися проблеми зі здоров’ям. Тут його змогли поставити на ноги.
"Через стрес у мене все всередині скувало і я лежав без руху. 15 березня цього року до нас прилетіла ракета, розбомбила наш будинок в Київській області і ми приїхали сюди. І тут я із 26 березня перебуваю. Сюди мене привезли нерухомого. Я зараз можу ходити на вулицю гуляти, відчуваю себе непогано. Родичі відновлюють будинок там, під Києвом, додому хочеться мені вже".
Сестра медична Любов Лященко працює тут п’ятий рік, та досі не може звикнути приймати у цьому відділенні дітей:
"До цього звикнути не можливо ніколи, тому що це людське горе, людський біль і люди тут лежать приречені. Стараємось у міру можливості їм допомогти і з медичної, і з моральної точки зору".
До навантажень і цілодобової роботи медичні працівники вже звикли, бо розуміють важливість такого центру, розповідає його завідувач Максим Босенко.
"В Черкаській області приблизно 18 тисяч людей які потребують паліативної допомоги щорічно. Враховуючи те, що було з пандемією, зараз те, що буде з війною, то занедбаних форм раку буде тільки більше й більше. І це все паліативні хворі".
За словами Максима Босенка перебування в закладі та лікування безплатне. А люди там можуть перебувати стільки, скільки вони забажають.
Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України
Дивіться нас на YouTube: найцікавіші новини Черкащини та України
