Пересуваючись містом, пересічний житель не звертає уваги на висоту бордюру, нахил пандуса, розміщення дверної ручки, ями на тротуарі тощо. Суспільне разом з черкащанкою Тетяною Новаковою та її донькою Анастасією, яка пересувається на візку, перевірили частину Черкас на доступність.
Розпочали тестувати місто із місця проживання пані Тетяни та її доньки Анастасії. Будинок обладнаний усім необхідним для зручного користування людей з інвалідністю:
"На скільки я знаю, таких будинків в Україні всього два. Тут майже у кожній квартирі проживає людина з інвалідністю, тому всі потреби враховані. Лише у нашому під'їзді проживає близько 50 візочників", — розповіла пані Тетяна.
Однак незабаром виникли перепони для самостійного пересування на візку:
"Перші перепони для пересування виникають вже при виїзді з під'їзду — на перший погляд непомітні нерівності чи невеликі ямки створюють незручності, адже колеса візка у них легко застрягають, викручуються, тому людині, яка пересувається самостійно, проїхати складно, а іноді — неможливо", — пояснила пані Тетяна.
Для того, щоб людині на візку перебратись з одного кінця дороги на інший, потрібно більше часу, ніж іншим. Тому місто має обладнати певні ділянки дороги обмежувачами швидкості. Після неодноразових прохань до місцевої влади, "лежачі поліцейські" на дорогах все-таки встановили, додала Тетяна Новакова.
Проїхати між дворами до потрібного пункту теж завдання не з легких — дороги у дворах мають численні нерівності та ями, а рівні частини дороги завжди зайняті під автівки. "Людям на візку доводиться об'їжджати ями, неодноразово застрягаючи в них, особливо після дощу, коли вони стають менш помітними, а на бордюр у черкаських двориках виїхати неможливо", — зауважила пані Тетяна.
Подолавши нерівності асфальту у дворі, намагаємось виїхати на тротуар вулицею Віталія Вергая. Віднедавна його полагодили, однак частково:
"Підйом на бордюр зроблений під великим кутом, з'єднання самого бордюра з підйомом нерівне, а з плином часу воно пошкоджується настільки, що колеса візка не справляються. Правильніше було б вирізати частину бордюру із зовнішньої сторони дороги і таким чином не утворювались такі нерівності, і було б легше зробити правильний підйом. Тому людям, які пересуваються самостійно, виїхати неможливо, вони просто випадають з візка. У кого є електровізок — доводиться пересуватися дорогою поруч із машинами, оскільки виходу не мають".
Та їхати проїжджою частиною небезпечно, особливо на поворотах, коли водії не обирають безпечну швидкість. Проблемно пересуватись тут і через бруд, оскільки краї дороги значної частини міста засмічені.
"Людям на візку доводиться іноді їхати і посеред дороги, що створює додаткову небезпеку", — розповіла Тетяна Новакова.
Із 2014 року Анастасія пересувається на візку німецького виробництва, однак часто доводиться займатися його ремонтом через стан доріг і тротуарів. До постійної "тряски" під час прогулянки Анастасія вже звикла і ставиться з гумором:
"Настя сміється, що таким чином я втрушую їй їжу. А ті візки, які видає соцзахист, слугують максимум пів року. Сама металева основа розлітається, оскільки невитримує постійного навантаження на дорогах. Тобто ті візки зроблені лише для рівних доріг".
Тетяна Новакова разом із донькою подорожує Україною, тому має що порівняти:
"Робити стики цементом — це черкаська особливість. У жодному місті я не бачила, щоб робили такі стики. Правильно було б зробити з плитки, яка понижується і щільно прилягає до дороги. Оскільки воно швидко псується, через місяць між підйомом і тротуаром легко утворюються нерівності, що не дозволяє людині на візку піднятись чи спустись безпечно".
На фото нижче видно, що підйом до бордюру був зроблений, та з часом асфальт просів, тому людина на візку може випасти.
Тетяна пристібає доньку Анастасію, щоби подібної ситуації не трапилось:
"Я не один раз була свідком, коли людина випадала з візка. Особливо часто це траплялось через неправильний кут нахилу пандусу. Пересічний житель і не помітить таких дрібниць, а ми їх відчуваємо на собі щодня".
Пані Тетяна додала, що такі підйоми заважають вільно пересуватись не лише людям на інвалідному візку, а й, наприклад, людям, які везуть візочок дитячий:
"Колеса, що у візків здебільшого маленькі, тоненькі, тому вони застрягають у таких ямках. Поки ти намагаєшся їх викрутити, а це часто біля дороги, вже їдуть машини і водії не розуміють, чому ти там стоїш і чому заважаєш їм проїхати. А ти просто застряг і не можеш проїхати".
Тетяна Новакова пояснила: якщо по вулиці Вергая тротуар потрібно ремонтувати, а заїзд на нього переробляти, то коли робили капітальний ремонт доріг і тротуару по вулиці Сумгаїтська, за стандартами вже мали б врахувати потреби для людей з інвалідністю:
"Часто у наш бік летять звинувачення «вам що не зроби, все не так». А насправді ми з радістю дякуємо, коли зроблять щось для нас і зроблять правильно. Це дуже тішить, хоч насправді, є певні будівельні норми, які повинні виконуватись. Нормативна база недосконала і підрядники, які виконують роботи, цим користуються".
"Коли проводиться капітальний ремонт, то мають бути дотримані державно-будівельні норми щодо інклюзивного простору, однак і це іноді обходиться стороною. А коли йде поточний ремонт, то законодавство не зобов'язує виконувати ці норми", — додала пані Тетяна.
"Обмежує не стільки сама інвалідність, скільки обмежує недоступність міста".
Пані Тетяна розповіла, що люди звикли вважати, що маломобільні групи населення — це виключно люди на візку. А насправді це і люди з тростиною, і люди поважного віку, і люди з дитячим візком, і люди з тимчасовою недієздатністю. А враховуючи, що в країні йде війна, така тенденція йде до зростання.
"По вулиці Сумгаїтська підйом на тротуар обладнали правильно — стик дороги і тротуару зроблений з плитки, а сам підйом — невисокий та поступовий. Однак, якість робіт досить умовна. Коли проїжджаєш візком, відчуваєш як плитка маневрує. Через певний час вона почне випадати звідси", — розповіла Тетяна Новакова.
"Дістатися комфортно до зупинки від будинку заважають і інші речі, наприклад, ливнівки, вода з яких буде стікати "в нікуди", тобто призначення його незрозуміле. Але натомість заважають вільно пересуватись. За правилами варто було б покрити ливнівку решіткою", — додала пані Тетяна.
"Іноді місцевий бізнес дивує: чи то для «галочки», чи скоріше через нерозуміння того, як правильно зробити доступність. Але для чого зроблений цей пандус (фото нижче — ред.)— незрозуміло".
Однак, відремонтована алея по вулиці Сумгаїтська пониження має не скрізь. Наприклад, якщо звернути на алею Генерала Путейка, можна знову зіткнутись з зависокими бордюрами та брудом біля них.
"Дивує й той факт, що новозбудовані приміщення приймались до експлуатації без дотримання державно-будівельних норм. Якщо раніше на законодавчому рівні були лише рекомендації щодо створення доступності, то з 2019 року кожне нове будівництво має бути підлаштованим до людей з особливими потребами. Наприклад, новозбудовані приміщення під магазини на алеї Путейка проігнорували державно-будівельні норми і не облаштували жодного пандуса чи пониження з бордюру", — пояснила Тетяна Новакова.
На фото нижче видно, що людина на візку самостійно з'їхати з такої висоти бордюру не в змозі, та і за сторонньою допомогою це не стає комфортнішим.
Людей на візку перепони очікують не лише на тротуарах чи бордюрах — щоб потрапити в деякі заклади, потрібна допомога сторонніх. Та на перший погляд все простіше — біля одного з банків облаштований сучасний підйомник.
"Однак, скористатись ним не вийде, оскільки він на замку. Тобто людині потрібно встати, піднятись по сходах до відділення банку (оскільки кнопки виклику персоналу немає) та попросити опустити підйомник. Зрозуміло, що сама людина на візку цього зробити не зможе. Навряд ним взагалі хтось хоч раз скористався", — пояснила пані Тетяна.
Щоб потрапити до сусідніх із банком закладів, є дві, здавалося б, можливості, а саме пандус і підйомник. Пандус зроблений під високим кутом, тому заїхати важко, з'їхати — небезпечно.
Скористатись підйомником також не вийшло, оскільки, за словами Тетяни Новакової, його зламали діти, які мешкають у будинку поруч:
"Це гарний підйомник, оскільки людина на візку самостійно змогла б ним скористатись — він без замка, як у попередньому випадку, кнопки та ручки розташовані на зручній висоті, та він зламаний. Не раз бачила, як діти на нього вилазили, стрибали, грались. Просила їхніх батьків з повагою ставитись до таких речей, на що розуміння не отримала, мовляв «це ж не ваше, то чому ви переймаєтесь». Люди не розуміють для кого і для чого створені підйомники. Діти зробили з нього атракціон, а насправді — це річ, яка могла б забезпечити доступність, та тепер її ремонт обійдеться надто дорого. А чи планується він взагалі — питання лишається відкритим".
Шкода, що батьки не привчають своїх дітей до того, що є поруч з ними і діти з інвалідністю.
Зручно з'їхати чи піднятись людина на візку могла б і тут, як на фото нижче, та, на жаль, перепоною стали дві стічні труби та дерево.
"Якщо людина на візку спробує самостійно перейти дорогу по відремонтованій вулиці Сумгаїтська, на неї чекатимуть ті ж самі перепони — нерівності та ями, в яких застрягатимуть колеса. Прикро не тільки те, що це нещодавно відремонтований тротуар і дорога, скільки те, на скільки це небезпечно, адже автомобільний рух тут жвавий. Не всі люди, у тому числі й водії, розуміють, чому люди на візку не можуть швидко проїхати", — пояснила пані Тетяна.
Спроба заїхати самостійно в магазини теж залишається невдалою через небезпечну висоту пандуса. Таких пандусів по місту безліч і хто ними користується — залишається загадкою.
Правильний і безпечний пандус ми все-таки знайшли, однак він теж зламаний. Залишається лише чекати, поки його полагодять.
"Самостійно людині на візку зробити покупки також важко. Все починається від самого заїзду в магазин, оскільки проблема пандусів стосується і супермаркетів. Потрапити до зали можна лише через касу магазину, оскільки загальний вхід ніяким чином не пристосований для людей з певними потребами. Проїзд між касами чи стелажами магазину завжди чимось заставлений, тому вільно проїхати людина не в змозі", — розповіла Тетяна Новакова.
Недоступними лишаються і більшість послуг, які надають у торгових центрах чи інших закладах — часто прилавки зависокі на стільки, що працівник просто не побачить людину на візку.
Самостійно потрапити людині на візку на зупинку громадського транспорту можна лише попередньо пересуваючись проїжджою частиною. Заїхати туди з тротуару заважають зависокі бордюри або ями. У нашому випадку на вулиці Сумгаїтській зробили пониження з одного боку, однак доїхати до нього завдання не з легких.
Оскільки черкаські тролейбуси не можуть впритул під'їхати до зупинки, потрапити в середину транспорту теж проблематично. На фото видно висоту бордюру, яку повинні долати щоразу візочники. Такі бордюри важкі не лише для них — людям у віці чи з тимчасовою непрацездатністю також важко з них спускатись чи підійматись.
Для людей з інвалідністю у місті функціонує інватаксі, машин дві:
"Одна працює протягом тижня з 8:30 ранку до шостої вечора, інша з дев'ятої ранку до четвертої дня по буднях. Однак, щоб інватаксі викликати, потрібно за день телефонувати і оформлювати запис. Як на мене, система, яка працювала раніше, тобто десять поїздок на місяць для кожного, була краща, оскільки люди розраховували пріорітетні поїздки. А тепер, якщо необхідно терміново кудись поїхати,замовити таксі не вийде, оскільки запис на нього може бути на тиждень вперед. Тобто «золотої середини» ми поки не знайшли. Як на мене, убло б краще, аби міська влада мала домовленість з певною службою таксі. Також було б добре, аби і ці дві машини працювали у більшому часовому проміжку".
Анастасія Новакова має угоду із сімейним лікарем із П'ятої черкаської міської поліклініки. Щоб туди дістатися спочатку слід здолати територію біля одного із СТО. Нині дорога там розбита, немає зручного переїзду (фото нижче).
Поруч з поліклінікою є місце для паркування авто, однак окремого місця паркування для людей з інвалідністю немає.
Пандус біля закладу — шикорий, збезпечним кутом нахилу, має дворівневі поручні. Вхідні двері також широкі, тож Анастасія на візку може потрапити в середину поліклініки.
Також віднедавно в медзакладі облаштували спеціальне вікно для довідок, через яке візочники матимуть змогу отримати необхідну інформацію, чи записатись до лікаря, — воно розташоване нижче. Разом з Анастасією та Тетяною Новаковими ми спробували скористатись такою можливістю. Однак, простоявши біля нього не менше п'яти хвилин, працівниця запросила нас до загального вікна, оскільки це вікно, за її словами, не працює, бо не оснащене комп'ютером.
"Також біля реєстратури на першому поверсі є куточок «стіл довідок — це приклад того, як можна зробити доступ до послуг комфортним для всіх категорій населення. Однак, «стіл довідок» не працює", — розповіла Тетяна Новакова.
Вбиральня для людей з інвалідністю у поліклініці є, однак вона не зовсім зручна: її територія мала би бути більшою, а висота всіх предметів нижчою, оскільки візочники не дістануть ні до води, ні до сушарки.
Пересуватись між поверхами можна лише спеціальним ліфтом для службового користування:
"Проблема полягає у тому, що ліфт вузький, прохідна ширина всього 64 сантиметри. Наш візочок вузький, тому ми пройшли, але був би він ширший на пару сантиметрів — людина не заїхала б. Розуміємо, що приміщення поліклініки старе, тому можливості розширити кабіну ліфту немає".
На прийом до лікаря пройти можна без проблем — після ремонту поліклініка має широкі проходи, які за потреби можна розширити, відкривши двері. Але залишаються ситуації, коли людина на візку без сторонньої допомоги не обійдеться:
"Наприклад, щоб отримати довідку чи печатку, потрібно звернутись у вікно, яке зависоке для візочників. Щоб адміністрація вплинула на такі базові потреби, залишили прохання їх виправити. Чи звернули увагу — дізнаємось згодом", — зауважила пані Тетяна.
Поруч із поліклінікою розташована дитяча обласна лікарня. Будувалась вона у той час, коли ще не ухвалини нові державно-будівельні норми, тому незручності, як і в інших закладах, присутні розповіла Тетяна Новакова.
"Попри велику територію, тут зависокі пандуси. Людина на візку сама не виїде, а з чиєюсь допомогою — це не надто простіше, потрібно мати силу, щоб заїхати наверх".
Проте, якщо обійти територію лікарні, правильні і зручні пандуси знайти можна.
Вхід для проїзду доступний, за потреби друга частина дверей також відкривається.
"У цьому закладі виокремили місце для візка, однак пересуватись лікарнею важко, оскільки присутня та ж проблема, що і скрізь — зависокі пандуси. На цих пандусах зробили додаткові наліпки, які стримують рух. Однак, якщо людина буде з'їжджати самостійно, може випасти".
Вбиральні для людей з інвалідністю є і облаштовані переважно за правилами:
"Є незначні недоліки, наприклад як зависоке розміщення сушарки чи вмикач світла, однак загалом користуватись зручно, особливо якщо врахувати, що це дитяча лікарня і самостійно діти приміщенням не користуються".
Та люди з інвалідністю хотіли б бувати не лише в продуктових магазинах чи лікарнях, а й користуватися іншими громадськими місцями. Наприклад, відпочивати на пляжі.
"Пляжі міста — одні з найбільш непристосованих місць для візочників. Не завжди тротуари доходять до води, а піском людина на візку зрозуміло що не доїде".
Однак нам вдалося знайти пляж, що пристосований для візочників: на пляжі "Казбетський" відремонтували підйомник для транспортування у воду людей, які самостійно не пересуваються. Тепер Анастасія Новакова змогла без допомоги зайти у воду. Також, наприклад на цьому пляжі, зручно облаштована окрема вбиральня — правильний заїзд, широке приміщення.
Для вирішення певних питань, містяни можуть звернутись до посадовців у Черкаську міську раду. Проте не кожен "візочник" зможе туди потрапити. Пересуватись між поверхами можна виключно ліфтом, ширина якого замала для проїзду візка. Тож відвідати, наприклад, засідання виконкому чи потрапити на прийом до мера міста для візочників поки неможливо.
Як повідомила Суспільному керівниця управління соціальних гарантій та персоніфікованого обліку Валентина Литвинович, станом на 1 серпня 2021 року у Черкасах проживає 15 477 людей з інвалідністю, із них 1 100 людей пересуваються на візку.
Слід зауважити, що із такими проблеми при пересуванні містом стикаються також і люди, які пересуваються на милицях, із тростиною, чи батьки із дитячими візочками.
Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України
Читайте також
- Мистецтво доступне для всіх: у Черкасах люди з інвалідністю ліпили з глини
- Щеплення від коронавірусу вдома: черкащанка з інвалідністю поділилася досвідом
