Пів сотні тонн металу перекували на скоби для укріплень бліндажів та окопів жителі села Крутьки. Там четвертий рік працює волонтерська кузня. Її роботу організував благочинний Чорнобаївського округу Черкаської єпархії Православної церкви України Михайло Романюк.
Суспільному священник розповів: пенсіонери кують скоби й тричі на тиждень виходять на роботу, щоб допомогти фронту.
Володимир Кривошея приходить до кузні о восьмій ранку. Він зазначив: його справа — вогонь. Йому 64 роки. Раніше працював трактористом і двірником. Нині — на пенсії. До команди волонтерів-ковалів долучився чотири роки тому.
«Як гукають, так і допомагаю. Я старий, на фронт я не піду. Чим можу, тим допомагаю».

Саморобні скоби тут виготовляють для військових. Ними скріплюють дерев'яні колоди під час облаштування бліндажів, розповів Андрій Строгуш. У селі його знають як художнього керівника в місцевому клубі та священника в церкві. Але двічі-тричі на тиждень він береться за молот, щоб допомогти фронту.
«Робимо по 200–300 скоб», — прокоментував коваль-волонтер Андрій Строгуш.

Чоловіки збираються кілька разів на тиждень, коли є метал, вугілля та електрика, кують по три-чотири години, розповів 80-річний Олександр Фоменко. Він — переселенець і до команди волонтерів долучився рік тому.
«Ми переселенці із Сумщини. Нема нічого: хати нема, все розбили, все згоріло. Мені подзвонили і запитали: можете? Ну, якщо можу, чого я не піду. Треба всім допомагати. Вони там, ми тут чим можемо».
Волонтерську кузню організували у 2022 році, коли військові почали просити скоби для облаштування позицій, розповів її ініціатор — благочинний Чорнобаївського округу православної церкви України отець Михайло:
«Хлопці дзвонили і просили саме скоби. Почав рухатись фронт, і скоби треба майже кожен день. Ми взяли закинуті гаражі, зробили вікна, як змогли, підперли балки».
Щомісяця волонтерська кузня обробляє тонну арматури і стільки ж використовує вугілля, прокоментував отець Михайло. З придбанням металу і палива допомагають місцеві люди та церкви, додав священник, і власні кошти. В ресурсах постійно є потреба, зазначив він. В окремі місяці волонтери виготовляли до восьми тисяч скоб. Нині — майже тисячу на тиждень. На них постійно є запит. На постійній основі кузня працює з інженерним батальйоном і ще десятку допомагає, коли є можливість.
«Запити є, стоїть черга. Ми зараз маємо тисячу штук — просять на Запорізький натримок. Тона арматури зараз — 42 тисячі гривень. Це без доставки. Це, щоб поїхав на металобазу і заплатив гроші. Плюс вантажівка, тому що чим ти перевезеш. Плюс електроенергія. 500 штук скоб — це десь чотири-п'ять тисяч гривень собівартості».

Та найцінніший ресурс — ковалі, прокоментував священник. Нині до роботи кузні долучаються майже 40 волонтерів. Їх допомагає шукати керівництво села. Але рук все одно не вистачає, додав священник:
«Люди — це найбільша проблема зараз. Навіть гроші не така проблема. У мене є вантажна газелька, гроші знаходимо, їдемо, привозимо арматуру, вугілля — окрема тема. Найбільша проблема — це люди. Немає людей. Люди байдужують, нема кому працювати».

За чотири роки накували понад 50 тонн скоб, розповів отець Михайло. Волонтери мають подяки від частин, яким допомагали.
«Найбільш дорога мені подяка — від Романа Назаренка з розвідувальної роти. В свій час їм було важко і ми помогли їм і коштами, і скобами».
Отець Михайло додав: готові кувати до перемоги, аби люди не втомлювались допомагати ресурсами для підтримки військових.
