Черкащанин Олександр Галай понад 30 років пише картини. На його полотнах — краєвиди Монастирищини, які він зустрічає під час прогулянок містом і навколишніми селами.
Про своє захоплення мистецтвом, любов до пейзажів та творчий шлях художник розповів Суспільному.
Захоплюватися малюванням почав у дитинстві, розповів пан Олександр. Планував пов'язати своє життя з мистецтвом, попри слова родини.
"Я з дитинства дуже любив малювати. У мене вдома всі брати і батько були механізаторами, і хотіли, щоб я був механізатор. Кажу: «ні, я не буду». Я один став собі малювати. Ще в школі малював, тоді пішов в армію, прийшов з неї і пішов механізатором, у мене не клеїться шофером бути".
Після того поїхав вчитися живопису і малюнку. За часів Радянського Союзу охочих вчили малювати плакати, додав чоловік.
"Я покинув роботу, пішов в Умань на курси художників-оформлювачів. Це 11 місяців. Мене навчили писати. Це легенько познайомили з усім цим. А головне було тоді писати плакати, бо цим займалися оформлювачі. То це, поки ще союз був, я малював, але менше, але як тільки розвалився союз, я почав писати картини. То це з цих часів я весь час малюю".
Працює у жанрі пейзажу, деталізував пан Олександр. Перш ніж писати власні картини, створював копії, робив репліки картин інших художників.
"А то я сам дуже старих художників перебирав. Тих Рубенсів, оцих всіх (художників — ред.). Я раніше робив в основному копії. У мене майстерня завантажена копіями".
Окрім того, у його доробку є портрети та ікони, розповів художник.
"Я — чисто пейзажист. Але як вийшло трохи, то я зробив й інше. Я кажу, я не портретист. Який портрет получається, якийсь — ні. Ікони мені легше писати, а портрет, то там вже дуже-дуже треба писати".
На своїх картинах зображує краєвиди рідної Монастирищини. Пейзажі обирає під час прогулянок містом чи селами.
"І це як йду — в основному бачу ці пейзажі. Дуже багато пейзажів. У нас пляж дуже гарний, ставочок. Ось ці верби, то це я коло них проходжу теж. Та я багато таких гарних пейзажів відбираю. Кожен раз в лікарню йду через ставок. Скільки там краси. То це сподобалося і собі взяв. І вже переробляю його на своє".
Леськівський замок, церкву у селі Халаїдове та інші архітектурні пам'ятки Монастирищини зображував на фоні природи. Також бере старі фото у музеї й відтворює їх у кольорі, розповів художник.
"Ну я беру так, щоб не було одне приміщення. Воно не гарно. Коробка і все. А як я вже беру оформленість цим з природою, то воно виходить як картинка".
Як розповів пан Олександр, процес створення картини пов'язаний не тільки з натхненням чи дисципліною, а й з бажанням й захопленням своєю роботою.
"Кожен повинен любити свою роботу. Ось повиходили на роботу, сидять, дивляться на час, а потім пішли додому. Ні, повинен сидіти, робити, щоб вкласти душу, віддати роботі. Я дуже багато перекручую ночами, лягаєш спати і просинаєшся, і перекручуєш, як зробити, а який там відтіночок вже буде".
У 2026 році Олександр створив макет Леськівського замку, на створення якого пішло кілька місяців.
"Найдовше працював над замком. Ніде такого немає. Це вже буде один єдиний. Завтра той замок розвалиться, а цей залишиться. Я його здам у музей, нехай буде в нас у музеї".
Свої картини дарує волонтерам для допомоги ЗСУ.
"Ось я віддав 16 картин волонтерам. Розіграли в лотереях для армії".
До 3 липня картини художника перебуватимуть на експозиції у Монастирищенському центрі культури й дозвілля. Опісля, поділився пан Олександр, планує передати їх до місцевого музею.
"Музей я прикрашу капітально. Це буде така пам'ятка. А воно зараз пройде кілька років, то це вже буде історія".
