У Жашкові мирною акцією на підтримку безвісти зниклих і полонених 23 травня відзначили День Героїв.
Під час заходу вшанували пам’ять загиблих захисників, помолилися за безвісти зниклих і привітали на рідній землі жашківчан, які повернулися з полону, повідомила кореспондентка Суспільного Лілія Джемесюк з місця події.
У День Героїв вирішили провести мирну акцію на підтримку безвісти зниклих та полонених українців, розповіла Суспільному співорганізаторка акції — начальник відділу культури, молодіжної політики, спорту та туризму Жашківської міськради Інна Білик.
"До нас звернувся ветеранський простір. Від Оксани Волошиної було звернення, що хочемо зібратися на мирну акцію. Звичайно, ми, як завжди, долучилися. В інших містах щовихідних ідуть, чи через вихідні, так само і ми закликаємо, що давайте частіше збиратися, ми завжди тільки за підтримати, допомогти, тому що це наболіло людям, у цьому є потреба".
З організацією таких заходів допомагає їхня працівниця, яка два роки чекає додому безвісти зниклого сина, додала пані Інна.
"Вона підтримує, сценарій допомагає писати, вона знає, їздить по інших містах. Вона знає, як це проводиться, як це організувати. Вона допомагає нам у цьому. Їй самій болить це".
Захід традиційно розпочався з хвилини мовчання, згодом від імені матерів безвісти зниклих жашківчан до присутніх звернулася пані Раїса. Її син Вадим зник безвісти два роки тому, розповіла вона.
"Дали повістку, та й пішов. Не ховався нікуди. Він був в АТО з 2015 до 2017 року. Забрали в 2024 році, у травні. Він був старшим телефоністом на командному пункті. Не знаю, чого його туди відправили в штурм. Він на передній лінії був. Зник безвісти в Гродівці, Покровського району".
З тих пір, додала жінка, відвідує акції у різних містах, їздить на зустрічі з представниками різних організацій.
"Досі нічого ніде не можна добитися. Вже четвертий слідчий міняється. Ні частина, ні ще хтось. І на акції їздимо, і в ці штаби їздимо, і куди ми тільки не їздимо. Відношення до зниклих безвісти ніяке: вони наче випарувались, нікому не потрібні. У мене така думка. І все. Шукайте самі".
Марина та Тетяна прийшли на акцію з прапором Айдару, бо ходять на такі заходи за військових цього полку. Марина чекає з полону свого друга.
"Я чекаю з полону друга. Його звати Ігор Гайоха. Він добровольцем в 2014 році пішов на війну. Дуже великий патріот. Коли почалося повномасштабне вторгнення, він попав в полон. І вже майже три роки я ходжу на акції в Києві. Сьогодні співпало, що я в Жашкові — теж прийшла підтримати".
Тетяна виходить на акції за брата. Він зник у вересні 2024 року на Донеччині.
"Із 13 вересня 2024 року у нього статус безвістизниклий. Вірю, чекаю. Служить в батальйоні Айдар. Трошки такі батальйони важкі, бо дуже важко міняють їх звідти. Побратимів його чекаю. Є побратими, які в полоні з 2022 року, їх також чекаємо. Їжджу на акції в Київ, в Умань, от у Жашкові сьогодні. По всій Україні їздимо".
Жашківчанка Надія чекає свого сина Сергія Свиридівського. Він зник безвісти 17 лютого 2025 року на Покровському напрямку.
"Він у мене єдина дитина. Чекаю, вірю, що він повернеться. Спілкуюся з родинами, які теж чекають своїх рідних. Дуже важко жити в невідомості, але вірю й сподіваюся на краще".
Завітали на захід захисники, які повернулися з полону, а саме Микола Боярчук, Іван Довгань, Дмитро Антонюк, Олександр Жуковський, Ярослав Завертаний.
Микола Боярчук повернувся з полону 25 травня 2023 року. До того часу він вважався безвісти зниклим. Відновитися й адаптуватися до цивільного життя допомогли рідні, розповів чоловік.
"Це словами не передати. Емоції дуже хороші (після повернення — ред.). Рідні підтримують, знайомі. Помогли відновитисяпісля цього дурдому. Все добре. Я повернувся у 2023 році. Ще після цього служив в ППО, бо обмежено придатний був. Потім вийшов закон, що можна після полону звільниться, або далі служить. Я служив до 2024 року".
Микола розповів, що він родом з Дніпропетровщини.
"Я сам з Дніпропетровської області, але дружина тут, то я вже наполовину звідси".
Під час заходу представники місцевого духовенства провели спільний молебень за безвісти зниклих захисників. Також до присутніх звернувся військовий капелан Тарас Левицький.
