У Свято-Михайлівському гарнізонному соборі Черкас 14 травня в останню путь провели двох військовослужбовців — 35-річного Ігоря Литвина та 33-річного Віталія Дорошева.
Обидва захисники понад рік вважалися безвісти зниклими під час виконання бойових завдань, повідомив Суспільному речник Черкаського обласного територіального центру комплектування та соцпідтримки Богдан Петриченко.
На колінах, під звуки військового оркестру та з державними прапорами у Свято-Михайлівському гарнізонному соборі 14 травня прийшли попрощатися із захисниками рідні, побратими та жителі міста.
35-річний Ігор Литвин загинув 10 березня 2025 року під час виконання бойового завдання на Курському напрямку, розповів ветеран Артур Романча. На той час Артур Романча командував ротою вогневої підтримки батальйону тероборони.
"Ми робили такий тактичний маневр відходу, оскільки ми вже залишились в повному оточенні у росіян. І трішки була незрозумілість: зв'язок був погашений, погано один одного всі чули, і з ним зв'язок був втрачений. Він виконав би будь-яку задачу, завжди такий надійний, завжди може підставити плече. Гарний був солдат", — прокоментував Артур Романча.
Сусідка Ніна Кришталь принесла на прощання квіти. Вона розповіла: хотіла подарувати букет на весілля, але не судилося. Знала його ще трирічною дитиною, він був добрим і щирим, завжди допомагав іншим, зазначила вона. З її слів, у Ігоря Литвина лишилися мама і сестра:
"Він хлопчик з нашого двору. Він виріс з моїм сином. Завжди привітний, лагідний, добрий. Це дитина, яка любила весь світ. Коли він прийшов у відпустку, він побачив мене, обійняв і каже: «Тьотя Ніночка, я прийшов, я живий». Я кажу: може тобі гроші дати? А він мені каже «Я Вам можу, давайте я Вас обійму»".
За словами речника ТЦК та СП, солдат Литвин Ігор Станіславович народився 22 серпня 1989 року, загинув на Курщині:
"Проходив військову службу на посаді старшого стрільця-оператора батальйону територіальної оборони, загинув 10 березня 2025 року у населеному пункті Бондарівка Суджанського району Курської області РФ при виконанні бойового завдання із захисту Батьківщини від удару дроном. З військовослужбовцем був втрачений контакт, внаслідок чого рахувався безвісти зниклим".
Попрощалися сьогодні з Віталієм Дорошевим. Загинув 23 березня 2025 року поблизу села Костянтинопіль на Донеччині, розповіла його сестра Віталіна. З її слів, понад рік родина сподівалася, що Віталій живий. Це був його перший вихід на позицію.
"Нарешті він повернувся додому, правда, на щиті. Він був дуже м'який, він, знаєте, така людина, яка ніколи не відмовить у допомозі. Якщо ти щось його попросиш, дійсно він приїде, допоможе. Він дуже сильно любив свою дівчину Лізу. Вона його дуже довго чекала, і навіть коли він зник, вона обїздила пів України, всі госпіталі, щоб мати надію знайти його хоч десь пораненого", — прокоментувала сестра загиблого.
За словами сестри, у Віталія залишилися батько і молодший брат. Військовий Юрій Буряк зазначив: Віталій був людяним та відповідальним:
"Він досить гарно куховарить. Він доброзичливий. Ми потрапили в напівоточення, і Віталька зник зі зв'язку. Я так зрозумів, як командир взводу, — він загинув".
Богдан Петриченко розповів, що солдат Дорошев Віталій Володимирович народився 4 жовтня 1991 року, служив у десантно-штурмовій бригаді:
"Проходив військову службу на посаді стрільця-помічника гранатометника у складі окремої десантно-штурмової бригади. Виконавши військовий обов’язок, у бою за Україну, загинув 23 березня 2025 року, під час виконання бойового завдання в районі села Костянтинопіль Волноваського району Донецької області".
