Свято-Миколаївський храм на Черкащині лишився без церковного майна після переходу до складу Православної церкви України. Нині місцеві жителі наповнюють церкву всім необхідним самостійно.
Йшовши з церкви, представники Московського патріархату лишили храм із голими стінами та без предметів, потрібних для ведення богослужіння, розповів Суспільному його настоятель отець Сергій.
Парафіянка Свято-Миколаївського храму Віра Лимар на Черкащину разом із сім’єю переїхала у 2022 році із селища поблизу Попасної Луганської області. Вона розповіла, що цей храм довгий час не відвідувала саме через його належність до московського патріархату:
"Декілька літургій я відвідала, але я зрозуміла, що це Московська церква, і я не могла сюди ходити через те, що в мене дочка військовослужбовиця. І я перестала просто сюди ходити, але коли дізналася, що є клопотання від громади, щоб перейти до ПЦУ, я підтримала теж це клопотання, і підпис мій є під тим клопотанням. І вже коли ми дізналися, що нарешті церква вже буде Київського патріархату, ми прийшли сюди — це було вражаюче, чесно кажучи".
Настоятель Свято-Миколаївського храму отець Сергій зазначив: церква була зведена спільними зусиллями місцевих жителів майже 30 років тому:
"Ця церква відносно нова, але вона дуже гарна. І дуже багато в неї вкладено було душі. Люди села Ліплява бетон замішували, робили все, підносили. Це була дуже велика така титанічна робота".
Відтоді, з його слів, місце стало головним храмом села та єдиною православною общиною, де донедавна правив Московський патріархат:
"Уже в людей просто терпіння закінчилося. Скільки можна служити Московській церкві? Коли на кладовищі були поховані наші бійці, які захищали Україну, і коли приходили до отця на поминальних днях з проханням послужити коло цих воїнів, то він просто відмовлявся. Він відмовлявся служити коло воїнів, які віддали своє життя за Україну".
За словами отця, до складу Православної церкви України за рішенням громади храм перейшов 29 березня 2026 року. Попри це, ключі від церкви тодішній його настоятель отець Олександр віддавати відмовився.
"Люди дуже хотіли вигнати їх. Ми поступили, скажімо так, розумно і правильно: маючи на руках документацію, маючи все, сільська рада поставила до відома отця Олександра, що церква буде опечатана, зрізані будуть замки і поставлені свої замки. Так і сталося".
Зайшовши до храму, як розповів отець Сергій, їх зустріли лише тіні на стінах — єдине, що лишилося від ікон, які колись тут висіли:
"Усе забрали, усе. Від слова «все». Світильники, панікадило — все те, що потрібно для служби у храмі: Євангеліє, апостоли, підсвічники, ікони на іконостасі, царські врата. Люди ж цю церкву будували своїми силами. Дуже багато жінок вишивали ікони — це все було знято".
Окрім церковного начиння, як зазначив отець, забрали й інженерні системи:
"Тут є насоси і тут є теплі поли, стояв насос, який подавав воду. Усе вони звідси вирвали, видрали — там нічого зараз немає. Панікадило підключити неможливо. Тобто напруга туди не подається".
Колишній настоятель Свято-Миколаївського собору отець Олександр Суспільному телефоном розповів: вивіз лише те майно, яке документально належить йому:
"Майно я забрав, в мене на нього є всі документи. Я його купував особисто. Ікони, які я привіз із Донбасу, бо там чи розбомбили, чи оновлювали храм, я їх привіз. Це особисто мої ікони. Там метал закуплено на мої кошти, яким накрита трапезна, яку я збудував. Громада мені тоді дала стільчики такі, то я їх залишив. Одна жінка пожертвувала стіл і шафу — я їм залишив".
Вірянка Віра Лимар розповіла, що нині церкву наповнюють зусиллями місцевих жителів:
"Розп'яття імпровізоване зробили, просто повісили ікону, хоча там повинен бути Ісус Христос. Закупили квіти, поставили біля вівтаря, зробили, знову ж таки, імпровізовано, центральний аналог, теж прикрасили ікону. Поприносили сусіди мої килими".
Хоч роботи ще вдосталь, та, додала жінка, таким клопотам радіють, адже вірять: церкву знову наповнять власними силами, як це вже зробили 30 років тому, але тепер — у лоні Православної церкви України.
