На Черкащині у 2025 році зафіксували понад пʼять тисяч випадків інсультів, розповіла Суспільному начальниця обласного управління охорони здоров’я Антоніна Уманець. З її слів, саме інсульт є однією з найчастіших причин смертності й інвалідності в Україні та світі.
Протягом останніх пʼяти років кількість захворілих на Черкащині практично не змінюється. Це хвороба, зі слів Антоніни Уманець, коли важлива кожна мить, тому при перших ознаках інсульту потрібно викликати швидку. Утім, лікування — це лише початок довгого шляху відновлення.
Як працюють інсультні відділення області, чи вистачає фахівців та з якими труднощами стикаються пацієнти під час реабілітації — спецрепортаж.
Житель Лебедина на Черкащині, Іван Трохимович третій рік, як відновлюється після перенесеного інсульту. Його помічниця в цьому — донька Галина Лозова-Генчу:
"Татко порався на вулиці, йому стало погано. Намагався до нас з сестрою додзвонитися, але ми за кордоном були. Сусіди кинулися — допомогли, викликали швидку".
Жінка додала: перші десять днів ніхто із лікарів шансів, що батько виживе, не давав.
"А вже після десятиденного терміну сказали: у вашого тата є шанси жить".
Після лікарні Івану Трохимовичу довелося звикати до нового життя: вчитися говорити, ходити, писати, тримати предмети. Галина купила для тата тренажери для моторики рук, займається з ним самотужки, бо можливості працювати з реабілітологом у селі немає.
"Коли людина повертається додому і це не місто, а село, то вона залишається у замкнутому просторі абсолютно. Якщо немає людей поруч, які готові підтримать і допомагать – це дуже тяжко".
В інсультному відділенні Черкаської обласної лікарні — 32 пацієнти. 70% із них — у вкрай важкому стані, розповіла Суспільному завідувачка Ольга Товстопят. Вони потребують цілодобової кисневої підтримки, контролю серцевого ритму та нагляду лікарів.
"Особливо в період кінця зими — початку весни, або літо-осінь, зараз велика кількість інсультів і молодих, і старшого віку. Перш за все це — соціальний фактор. Війна внесла свої корективи. Люди більше нервують, менше звертають на своє здоров’я уваги. Не контролюється ні тиск, ні пульс. Не контролюються такі захворювання, як цукровий діабет, тромбофлебіти і ці запущені стани приводять до інсульту".
Інсульт — це гостре порушення мозкового кровообігу, при якому через закупорку або розрив судин мозок не отримує кисень та поживні речовини, пояснила лікарка. Невропатолог Дмитро Степанов додав, що мозок для лікарів і досі є складним та непередбачуваним людським органом, але що точно важливо для його лікування — це вчасна допомога.
"Тож, коли у людини трапляється інсульт: слабкість в кінцівках, порушення мови, порушення координації, чим швидше вони звернуться за допомогою на екстрену медичну службу, тим краще буде для них", — пояснив Дмитро Степанов.
У 2025 році в лікарні пролікували 800 пацієнтів з інсультами, розповів директор обласної лікарні Віталій Шило. Роблять усе: від консервативного лікування до видалення тромбів та операцій на мозку. Утім, фахівців бракує.
"Фахівці, які знають і вміють. Але, на жаль, таких обмаль. Чому, тому що важкі умови праці, важкі пацієнти і, да, багато пацієнтів, які помирають".
На Черкащині сім лікарень надають медичну допомогу пацієнтам з інсультом, розповіла начальниця управління охорони здоров’я обласної військової адміністрації Антоніна Уманець. Це — обласна лікарня, Третя Черкаська міська, Смілянська міська, Уманська міська, Уманська центральна районна, Золотоноська багатопрофільна та Корсунь-Шевченківська багатопрофільна лікарні.
Звенигородська лікарня до цього переліку не потрапила, додала пані Антоніна. Із потрібних чотирьох лікарів-неврологів там працює двоє. Та попри це, аби мати право лікувати інсульти, заклад охорони здоров’я повинен мати ще й потрібне обладнання.
"Обов’язково має бути комп’ютерна томографія 24/7, перелік медикаментів, який повинен бути при допомозі при інсультах. Один із них — це тромболітична терапія".
Також серед потрібного — працівники екстреної меддопомоги:
"Є питання, що працівники і екстренної медичноої допомоги і лікарні, які знаходяться поруч, люди теж негативно до цього відносяться, для чого мені везти так далеко, в мене є ближча лікарня. А для того, щоб була надана якісна своєчасна допомога", — додала пані Антоніна.
Утім, для пацієнта, який переніс інсульт, лікування — це лише частина довгої дороги до одужання. Потім необхідна реабілітація, робота з фізіо- та ерготерапевтами, логопедами, додала Антоніна Уманець. У цій сфері теж відчувається кадровий голод.
Відділення реабілітації Третьої Черкаської міської лікарні, розраховане на 60 пацієнтів, розповіла фізична терапевтка Ірина Позня. У стаціонарі лікують людей після інсультів та травм, у яких гострий період вже минув. Потрапити туди можуть як черкасці, так і жителі області, але для цього потрібне електронне направлення від вузького спеціаліста — невролога.
"Реабілітацію ми проводимо у чотири курси. Один курс — 14 днів. Першочергово, коли вони до нас потрапляють, вони у таких тяжких станах. Починаємо їх активізувати, змінюємо їм положення. Навчаємо їх сідати, вставати і потроху крокувати".
Щодня, розповіла фахівчиня, лікарі бачать, як маломобільні пацієнти крок за кроком починають самостійно ходити та тримати предмети. Багато в чому успіх відновитися залежить він налаштування та праці самого пацієнта. Пані Валентина із села Вергуни коли потрапила сюди, майже не ходила:
"Держалася за стєнки, за перила. Оце Ірина Сергіївна підняла мене на ноги. Зараз я другий раз прийшла сюди і уже наче своїми ногами прийшла".
Заняття у реабілітаційно-оздоровчій поліклініці "Астра" можуть відвідувати за направленням від сімейного лікаря пацієнти після інсультів з усієї області, розповіла асистентка ерготерапевта Олена Хотинська.
"Заняття з ерготерапевтом триває пів години, заняття з фізичним терапевтом також, а ще у нас є фізіотерапевтичні процедури, гідропроцедури, які допомагають їм відновитися".
Тренажери відновлюють рухливість. Вони схожі на дитячі конструктори. Процес реабілітації теж подібний до розвитку дітей, каже фахівчиня, адже після хвороби люди знову вчаться повсякденним речам.
Тато Галини Лозової-Генчу два тижні проходив реабілітацію в черкаському госпіталі. Тоді, розповіла жінка, проблема була доставити лежачого чоловіка до лікарні. Допомогли сусіди. Ерготерапевти та логопеди, додає, їм потрібні і зараз. Утім у районі таких немає.
"Де найти от на місці, щоб були такі люди? На жаль, до сих пір у нас такого немає".
Нині система реабілітації розбудовується, пояснила начальниця управління охорони здоров’я Антоніна Уманець:
"Амбулаторна послуга більш наближена до дому. Якщо людина проживає у сільській місцевості, є сімейний лікар і сімейна амбулаторія. Зараз буде розвиватися монопослуга. Якщо у нього порушення мови, можливо, йому запропонують, що от терапевт мовлення у вашому районі у такому-то закладі є. Тому зараз розглядаються і такі варіанти".
