У Черкасах до річниці повномасштабного вторгнення провели марш пам'яті загиблих у російсько‐українській війні. Учасники ходи з прапорами і смолоскипами пройшли від площі Богдана Хмельницького до площі Слави.
У заході взяли участь близько трьох сотень людей, розповів Суспільному Данило Панчішний із позивним "Єретик" — представник громадської організації "Центурія", яка стала ініціатором ходи.
Організували ходу, аби вшанувати захисників України, пояснив Данило:
"Ми славимо подвиг наших захисників, які насправді більше ніж чотири роки захищають нашу державу. Приурочена наша хода до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, а її мета — не тільки нагадати про їх чин, а і продемонструвати містянам, що саме від них залежить пам'ять про наших героїв".
З його слів, до заходу долучилися рідні полеглих, зниклих безвісти та полонених воїнів та небайдужі.
Для родини Тетяни Шешені війна почалася в лютому 2014 року.
"Мій чоловік — захисник Донецького аеропорту, один із «кіборгів». У березні він був мобілізований водієм в одну із частин Херсону. Ми самі з Херсонщини, переїхали в Черкаси у квітні 2022 року", — розповіла вона.
Додала: цей марш для неї — про пам'ять:
"Для мене дуже важливо, щоб пам'ять жила. Я сама так живу і вчу дітей шанувати, пам'ятати тата. У нас діти залишилися досить маленькими, коли чоловік загинув. Він пішов за покликом серця, захищати Батьківщину, щоб війна в жодному разі не торкнулася всієї України. Ще в 2014-му він говорив: якщо ми зараз не зупинимо їх на рубежах Донеччини, воно піде далі. І в 2022-му почалася повномасштабна війна. Подібні акції дуже важливі. Таких родин дуже багато — лишаються маленькі діти, молоді дружини, мами, брати, сестри. Це велике горе для них. Але пам'ять має жити. І поки я дихаю — я пам'ятаю".
Батько Вікторії Нагаєвської зник безвісти на Донеччині у жовтні 2024 року.
"Відтоді немає ніяких новин, ніякої інформації. Тобто або він у полоні, або загинув. Ми, звісно, сподіваємося, що він живий і скоро повернеться додому", — зазначила вона.
Такі акції потрібні, аби не дати людям забути ціну мирного життя, зазначила Вікторія:
"Тут сьогодні багато тих, хто ходить щонеділі на акції на підтримку полонених та зниклих безвісти. Ми повинні не дати забути державі, суспільству, всім про те, що війна не закінчилася, що наші рідні не вдома. Пам'ятати тих, хто віддав своє життя за те, щоб ми кожного ранку прокидалися тут, у мирних Черкасах".
Хода пройшла бульваром Шевченка до площі Слави, де її учасники з факелами та фаєрами прочитали Молитву українського націоналіста.
