Зведений брат черкасця Олексія Газзаві — військовослужбовець Іван Василенко, загинув на Донеччині. Аби поховати військового, міська рада надала рідним 20 тисяч гривень, та коли справа дійшла до встановлення пам’ятника — у компенсації відмовили.
Тепер встановлення пам'ятника брату — головна мета Олексія Газзаві, розповів він Суспільному.
Олексій пригадав: у дитинстві брат був непосидючим:
"Ваня з дитинства був не дуже посидючим. Тому він любив техніку, гратися технікою. У нього, звичайно, був велосипед, у нього були машинки різні. Він збирав машини, ремонтував, варив, фарбував. І потім катався. Оскільки він був такий «з руками», тому в нього все добре виходило".
Поза технікою його душа тягнулася до кулінарії, розповів Олексій:
"Ваня більше кулінарією займався і любив всякі пиріжечки, тому він був частіше з мамою. Я думаю, що він був би класним кухарем. От, наша мама хотіла, щоб він був кухарем, щоб він вступив в кулінарний технікум".
Проте як виросли — спілкувалися частіше телефоном.
"Він до Черкас приїжджав до мене. Не так часто, але був", — додав брат загиблого.
Нині ж до брата приїздить Олексій, а їхнє незмінне місце зустрічі — місцеве кладовище. Понад півтора року тому Іван загинув, захищаючи Україну:
"Пішов, тому що ворог наступив. Ми були в Городищі, а він вже був десь в районі Таращі Київської області. Але потім його відправили додому, бо до цього він не служив в Збройних силах. Мав дві пластини в нозі, тобто просто сказали: йди додому".
Пізніше до війська долучився вже за повісткою, опісля навчання у Великобританії його направили на Донеччину, розповів Олексій:
"Не сильно він розказував, казав: годують, поять, не б'ють, пацани класні, все, все кругом класне, скажи батькам, хай не переживають".
Проте вже за місяць служби рідним надійшла звістка про його загибель, додав Олексій:
"Вони були на заводі. І в довідці про смерть написано, що він загинув від падіння з висоти".
Він пригадав: похованням займався тоді ще живий батько Івана. Городищенська міська рада виплатила компенсацію за поховання розміром 20 тисяч гривень. Невдовзі, як розповів Олексій, батько помер. Нині за могилою доглядає він. Тепер хоче встановити братові пам'ятник, однак у компенсації на це міська рада йому відмовляє:
"Немає коштів, якісь відписки від Городищенського виконкому, якісь незрозумілі речі. В останньому листі написано: у нас немає ніяких гарантій, що загиблий Іван Миколайович проводив час не на свій розсуд".
Щоб з’ясувати, чому міська рада відмовляє у наданні коштів на встановлення пам'ятника військовому, Суспільне звернулося до міського голови Володимира Мирошника.
"Коли є такі випадки, де через різні причини бувають відсутні виплати рідним загиблого, тоді ми виплачуємо кошти на те, щоб придбати пам'ятник і встановити. З Василенком у нас трохи інша ситуація. Підстави для виділення коштів на встановлення пам'ятника, на жаль, немає, тому що відповідно до інформації військової частини, де він перебував, я акцентую на слові «перебував» трохи більше як місяць, він не залучався до заходів з оборони України. Його смерть не пов'язана ні з участю в заходах з оборони України, ні з виконанням його військових обов'язків. Про що в нас є відповідна інформація, тому ми це питання обговорювали тут в раді.
Тобто, додав Володимир Мирошник, відсутні підстави для виплати коштів на встановлення пам'ятника.
Військовий адвокат Олександр Байда розповів: обов’язок держави — здійснити виплату за встановлення пам’ятника та поховання загиблого військовослужбовця передбачається статтею 14 закону України "Про статус ветерана війни та гарантії їхнього соціального захисту" — пільги для учасників війни.
"Передбачається можливість отримання компенсації за поховання, встановлення монумента загиблого військовослужбовця, який брав участь у бойових діях. Якщо така смерть відбулася саме внаслідок виконання обов’язків по захисту батьківщини, то в цьому випадку така категорія також належить до категорії осіб, яким держава компенсує витрати", — пояснив адвокат.
Олександр Байда додав, що отримання компенсації стосується також і військових, які загинули під час проходження служби, а не безпосередньо під час виконання обов’язків із захисту Батьківщини. А право на отримання такої компенсації мають як близькі члени сім’ї загиблого, так і людина, яка виявила бажання організувати поховання:
"Важливо розуміти в цьому випадку, що для відповідної компенсації договір з похоронним агентством або ж організацією, яка буде займатися похованням, має бути укладений безпосередньо між організацією та людиною, яка буде здійснювати таке поховання".
У випадку ж компенсації за встановлення пам’ятника для Івана Василенка адвокат радить насамперед шукати порозуміння, адже питання можна врегулювати в діалозі:
"Вважаю, що в цьому випадку потрібно провести адекватну комунікацію з органом, який зараз нам робить відмову. Тому що справа стосується загиблого військовослужбовця, який мав намір захищати нашу країну. Тому, особисто моя думка, що військовослужбовці, які загинули в результаті агресії, збройної агресії Російської Федерації, мають мати право на отримання такої компенсації".
Нагадаємо, солдат Іван Василенко служив в окремій аеромобільній Слобожанській бригаді. Помер 20 липня під час проходження військової служби на Донеччині, розповіли Суспільному в ТЦК та СП.
