Ігор Перевізник у Черкаському гуманітарно-правовому ліцеї викладає історію України та всесвітню історію, правознавство та громадянську освіту. Головне у вчителюванні, вважає, — подавати свій предмет так, аби зацікавити учнів.
Про свій шлях в освіті, роботу з учнями та про перемогу на обласному рівні "Учитель року — 2026" розповів в інтерв'ю Суспільному.
Ігор Перевізник — один із переможців обласного етапу конкурсу "Вчитель року — 2026" у категорії "громадянська освіта". Він представлятиме Черкащину на всеукраїнському рівні разом зі ще трьома педагогами — колегами із Лисянки, Черкас, та Золотоноші. Про усіх педагогів — у нашому циклі "Класні історії".
Коли почався ваш шлях у педагогіці?
Мій педагогічний шлях розпочався з 2007 року, коли я завершив Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького. Історико-філософський факультет. І з того часу я працюю вчителем історії. Ну, і не шкодую про це. Це особистий вибір. Починаючи з восьмого класу, захоплювався історією культури сходу. Через історію культури сходу, очевидно, я і вибрав подальше заглиблення в цьому профілі.
Перше місце моєї роботи — школа у Черкаському районі. Потім я працював в Руськополянській школі. З 2019 року я отримав пропозицію працевлаштування у Черкаському гуманітарно-правовому ліцеї. Я радий тому, що опинився в цьому навчальному закладі, педагогічний колектив класний, адміністрація чудова, діти прекрасні.
Які предмети ви викладаєте?
Я викладаю історію України, всесвітню історію, правознавство та громадянську освіту. Мені так подобається. До того ж, зараз, у рамках реформування нашої освітньої системи, громадянський компонент інтегрується в історичну освітню галузь, тобто громадянську історичну освітню галузь.
І, власне кажучи, є навіть програми модельні, котрі інтегровані. Тобто там є безпосередньо блоки і громадянської освіти, котрі вмонтовані в історію, тобто поєднані. Це п'ятий, шостий, сьомий клас. Ти не просто починаєш з історії, а вивчаєш, що таке суспільство, що складається з суспільства, що таке культура. Це допомагає у подальшому вивчення історії. Загалом, я викладаю з п'ятого по 11 клас.
Як змінили підходи у навчанні за час вашого вчителювання?
У процесі роботи з різними колективами, класними групами, ти аналізуєш, де треба переосмислити, можливо, методику, підходи. Звісно, коли ти готуєшся до уроку, плануєш уроки, в тебе, наприклад, є паралель там той або інший клас.
Головна мета, яку я хочу донести до дітей, що історія — це не тільки те, що відбулося в минулому. По-перше, це дуже важливо — пам'ятати своє минуле, пам'ятати своє коріння, не забувати, хто ми є, щоб ми не втратили власну ідентичність.
Я намагаюся, щоб ми розуміли, що історія для нас — це не просто подія, яку треба запам'ятати. За подією стоять люди, їхні мрії, хвилювання, вдачі, невдачі, успіхи.
Чим заохочуєте дітей до вивчення ваших предметів?
У нас є тематичні заходи, присвячені різним подіям, і вони безпосередньо пов'язані з історією, де ми плануємо різну проєктну роботу. І, відповідно, діти розробляють певні дослідження, створюють лепбуки — саморобна інтерактивна папка або книжка, що розкладається, присвячена певній темі, ми це заохочуємо додатковими оцінками.
У нас в ліцеї є табори, де ми творчо підходимо до вивчення тих або інших періодів, явищ, процесів. За успішне виконання завдань, презентації власних проєктів. діти отримують нашу валюту. Вони можуть її зберігати, а потім обміняти на оцінки.
Як війна вплинула на навчальний процес?
Звісно, війна і бойові дії накладають свій відбиток, без сумніву. Ми намагаємося всіляко оптимізувати освітній процес. Враховуючи і ситуацію, виходячи з позиції гуманізму, дитиноцентризму. Враховуємо, звісно, і освітні потреби дітей. У ліцеї є два укриття. І в нас є випадки, що ми і там проводимо заняття, пісні співаємо. Наприклад, був рік, коли ми готували до Дня Соборності таке дійство, як "Пісня нас єднає".
Кожна навчальна група своїм жеребом витягнула пісню і мусили заспівати куплет. А потім сказати треба: один, два, три, тепер співаєш ти. Передати естафету іншій групі.
Враховуємо ці всі аспекти. Докладаємо зусиль.
Як учні ставляться до вивчення ваших предметів?
Позитивне, чудове ставлення. Намагаються вчити. Намагаємось вчити усвідомлено. Не тільки запам'ятовувати дати, а й через ігрові форми вивчати. Все ж залежить від того, як ти будеш подавати свій предмет. І хочеться подавати предмет цікаво. Хочеться подавати предмет захоплюючи певним чином.
Щоб це був не просто набір якихось фактів. Так? Щоб зацікавлювати, заохочувати. Тим більше зараз немає проблем із доступом до інформації. Оперувати інформацією, підбирати факти, критично їх оцінювати. У цьому плані в нас в ліцеї працює дебатний клуб. Ми там також тренуємо певні такі моменти.
Одна справа, коли ти володієш знаннями. Інколи трапляється така ситуація, що ти володієш знаннями, а як їх подати, щоб відповідь була конструктивною? Це якраз дає можливість дебатний клуб — планувати, доводити, коментувати, наводити приклади.
Чи змінило вас вчителювання як людину, як особистість?
Одна справа, коли ти вчишся, а потім треба вчити дітей. У процесі викладання історії з'явилося захоплення, наприклад, туризмом. З'являються певні захоплення нові, певні зацікавленості. Хочеш і бути корисним, поділитися, запалити вогник зацікавленості цим у дітей. І ми з дітьми на Говерлу піднялися влітку. Це також моє досягнення.
Розкажіть про вашу участь у конкурсі "Учитель року 2026".
У нашому освітньому закладі так вбудований освітній процес, модель навчання, що обов'язково заохочується активність дітей не лише в навчанні і успішності, але й участь у громадському житті. Ми заохочуємо дітей брати участь в різних конкурсах, перемагати в спортивних змаганнях. Ну і відповідно, і вчителі ж мають показувати приклад.
Це також певний підсумок твоєї роботи. Це додаткова можливість поділитися досвідом і також перейняти досвід, поспілкуватися з колегами.
Тому вважаю, що вчитель уроку — це потрібний конкурс. Він і мотивує, і заохочує, і сприяє подальшому саморозвитку, і обміну досвідом. Ти так бачиш, як подати урок, предмет, хтось по-іншому. Це обмін досвідом, технологіями, методами.
Розкажіть детальніше про етапи конкурсу.
Перший етап — три конкурси і другий етап також три конкурси. Поговорімо про обласний етап. Перший конкурс називався — проєкт. Треба було презентувати проєкт, тут я використав досвід роботи у Черкаському гуманітарно-правовому ліцеї. Є чудова традиція національно-патріотичних виховних походів, коли ми з дітками ідемо в похід на три дні. З 2022 року в ліцеї я є начальником цього походу. Тому я представив цей проєкт, я вважаю цей похід потужним механізмом, потужною технологією, як індивідуального зростання, навичок командної роботи, виховання, розвитку критичного майстерства і творчості.
Другий конкурс — це проведення безпосередньо уроку, на якому присутні журі. І третій конкурс – це майстерка. Тут вже вчитель презентує свій інструментарій педагогічний, тих технологій, методів, форм роботи, котрі він застосовує і котрі вважає доцільними для представлення на загал і для того, щоб поділитися з членами журі і іншими конкурсантами.
Як відреагували, коли дізналися, що перемогли на обласному етапі?
У мене були позитивні емоції. Відповідальність відчувається, тому що ти представляєш в подальшому на всеукраїнському етапі і навчальний заклад, і місто, і область. Я дійсно зрадів, тому що ці етапи були непростими.
Я дуже вдячний команді ліцейній, тому що всі тебе підтримують, всі хвилюються, адміністрація створює найсприятливіші умови, підтримує. Відповідно вчителі, педагогічний колектив, і учні хвилюються, і питають кожного разу, як просувається ваша участь, успіх, перемога, і також це приємно знати.
Як учні вас підтримували?
Підтримували, цікавилися, казали, що вболівають за мене. Це не тільки моє досягнення, скажімо, а це і досвід, який я переймаю в колективі. У нас працюють чудові вчителі, креативні учні, вони мотивують, підтримують.
Ти за них вболіваєш, вони ж відчувають, коли ти за них хвилюєшся, коли вони беруть участь у якихось предметних конкурсах. Тобто, ти хвилюєшся за них, а вони хвилюються за тебе, така у нас сім'я ліцейна, взаємопідтримка і це чудово.
Мене п'ятий клас привітав з перемогою. У нас був шостий урок. Історія. Я на дошці писав, повертаюся, а вони всі стоять. Я не зрозумів, чому вони встали так. І вони сказали, ми хочемо вас привітати. І було дуже приємно.
Що можете сказати про своїх конкурентів?
Нас було вісім, гідні конкуренти, мені було приємно познайомитись з ними. Кожен з нас гідно намагався представити свій педагогічний досвід, навчальний заклад. Тому чудові конкуренти, чудові колеги, мені було приємно з ними попрацювати, обмінятися досвідом.
Чи поділитеся здобутим досвідом зі своїми колегами? Наскільки цей досвід для вас цінний?
Ну, вважаю це також усвідомлення того, що ти вибирав правильний шлях, напрямок, і там, де маєш бути. Це і є, власне, зростання. Звісно, будемо ділитися досвідом, тому що у нас кожного року відбувається цей конкурс. Вже на наступний рік будуть інші номінації. Буду мотивувати своїх колег брати участь обов'язково. Буду всіляко, як мене підтримували, всіляко сприяти і підтримувати їхні участі. Ділитися досвідом своїм.
Яку б пораду ви дали своїм учням?
Мріяти і йти за своєю мрією, і вірити в те, що вона здійсниться.
