У Черкасах 8 лютого відбулася акція на підтримку військовополонених та безвісти зниклих воїнів "Не мовчи — полон вбиває".
На Соборній площі з прапорами й плакатами зібралися близько сотні людей — рідні, друзі захисників, волонтери, військові та небайдужі містяни. Водіїв, які проїжджали повз, закликали посигналити та підтримати родини воїнів.
Черкащанка, яка просить не називати імені, стоїть за чоловіка, який зник безвісти:
"Він танкіст, служив у піхоті. У перший свій вихід він і доби не пробув на позиції. Зі слів працівників військової частини, було пряме потрапляння снаряда в бліндаж. Ніхто з тих, хто був на позиції, не повернувся. Потім їх не евакуйовували і сказали, що всі вважаються безвісти зниклими. Уже минуло два роки. Мені більше нічого не вдавалося дізнатись. У матері військового, з яким він був на позиції, у службовому розслідуванні вказано, що побратими сказали ніби він був поранений. Більше нічого не відомо — ні про полон, ні підтвердженої експертизи ДНК".
Брат черкащанина Артема зник безвісти на Курщині, розповів він:
"Стою за брата свого. Зник безвісти. Воював у 80-й бригаді лише місяць. В нього повинно було ще пройти навчання, однак його одразу відправили на передову. Навіть без форми, я його одягнув, я теж служив чотири з половиною роки. Єдине, що відомо про крайні бій — йому сказали по рації йти вперед. Він вивів одного бійця у бліндаж, плакав, сказав другові: Ти тримайся. І пішов уперед".
У черкащанки Тамари на війні зник безвісти син Віталій. Служив у 116 окремій механізованій бригаді. Вона розповіла, що цього місяця йому має виповнитися 32 роки:
"Коли він зник безвісти, йому було 30. Але ось 23 лютого йому виповниться 32 роки. Зник безвісти 1 липня 2024 року. Я мала зв'язок із командуванням, я з ними постійно була на зв'язку. Я знала кожен крок своєї дитини. Він дуже був прив'язаний до мене. 29 червня він вийшов на позицію, він мені ще відео скинув виходу на позицію, а 3 липня я зателефонувала до командира, і мені сповістили, що з 1 числа моя дитина зникла".
Натепер інформація про нього відсутня:
"Безпосередньо на позиції був наступ, був артилерійський обстріл і він зник безвісти. Знаю, що був поранений в руку, коли допомагав напарника евакуювати. З того часу територія, де він був, — зайнята, фронт просунувся далі".
Анна Ключник — донька загиблого захисника Володимира Лахмана. Рік тому вона вирішила вшанувати полонених та безвісти зниклих, проїхавшись автівкою центральною частиною міста:
"Наша колона рівно рік тому виїхала на акцію. Спочатку виїхало три авто без прапорів, без будь-якої символіки. Згодом почали доєднуватися інші учасники. І на сьогодні наша колона складається з близько 30 автівок. Сьогодні ми зібралися, щоб підтримати всі родини і сказати про те, що вони не одні, ми разом із ними. Ми протрималися рік і Слава Богу. Є надія, віра в наших рідних".
Участь в акції взяла понад сотня черкащан.
