У Черкасах 25 січня відбулася акція на підтримку військовополонених та безвісти зниклих воїнів "Не мовчи — полон вбиває".
На Соборній площі з прапорами й плакатами зібралися близько сотні людей — рідні, друзі захисників, волонтери, військові та небайдужі містяни. Водіїв, які проїжджали повз, закликали посигналити та підтримати родини воїнів.
За повернення додому свого брата Ігоря Авдулова з позивним "Малий" бореться черкащанка Юлія:
"Я стою за свого брата, зник безвісти на Курському напрямку. Але через десять місяців я знайшла відео, на якому був він і видно було, що він поранений, взятий росіянами в полон. Але цю інформацію ніхто не підтверджує. Тож своїми силами ми шукаємо, я так вважаю, що маємо стояти за них до останнього".
45 місяців черкащанка Анастасія чекає на повернення свого чоловіка Вадима. Він — офіцер морської піхоти 36-ї бригади, потрапив у полон:
"Тому всі чотири роки я приходжу щонеділі на акцію, також їжджу в Київ. Важливо нагадати суспільству, що є така проблема, як військовополонені і їх потрібно повертати. За цей час у нас сформувалась ціла родина, де ми один одному даємо підтримку. Для нас важливо, коли оточують люди, які з такою ж бідою, як і ми. Це трішки полегшує чекання".
Щонеділі приходить на акції Ніна Костючок.
"Стою за свого громадянського чоловіка Величка Максима Сергійовича, який зник безвісти в Курській області у населеному пункті Новий путь. Це було 28 травня, тоді останній раз виходив на зв'язок з командуванням. Нам нічого не кажуть, пішли на завдання і все. У телеграмі бачила фото, де був чоловік за ознаками схожий на нього, але обличчя там було закрите. Це все. Більше жодної інформації немає".
Черкащанка Олена чекає на повернення друга дитинства Вадима. Вона розповіла, що він зник безвісти 12 квітня 2022 року:
"Вадим — офіцер 36-ї бригади морської піхоти. Закінчив Академію сухопутних військ у місті Львів. Потім перевівся в частину в Миколаєві і з 2019 року був постійно на ротаціях. Він захищав Маріуполь разом з усіма хлопцями і зник безвісти під час спроби прориву із заводу Ілліча 12 квітня. Це десантно-штурмова рота, перша лінія оборони, тобто хлопці найпершими були".
Олена зазначила, що Вадима вдома чекають батьки та наречена Яна.
"Ми не можемо забувати за хлопців. Бо тоді, у 2022 році, коли був оточений Маріуполь, коли точились бої за нього, ми були дуже всім вдячні їм. І зараз забувати неможливо", — додала вона.
Черкащанка Тетяна Лєпніна чекає на сина та рідного брата, які зникли безвісти в один день:
"Були в одній частині й зникли безвісти в один день — 29 червня 2025 року. Нам лише повідомили, що вони стримували позиції росіян, доповіді робили і добровільно в полон вони не здавались. Далі їхня доля нам невідома. Шукаємо про них інформацію скрізь, де тільки можна, та результату поки немає. Чекаємо на обмін, надіємося і віримо. На серці легше тут на акції. Мені вони дуже дорогі. Це моє і серце, і життя".
