Директор уманського ліцею №3 Андрій Пікалюк став лауреатом Премії Верховної Ради України для педагогічних працівників. В освіті він понад 40 років: працював учителем історії, заступником директора та очолює заклад із 2001 року.
Головним у своїй роботі вважає відповідальність за результат і дитиноцентризм, розповів Андрій Пікалюк Суспільному.
Рішення йти в освіту було спершу раціональним, а вже згодом — усвідомленим, зазначив пан Андрій:
"Коли я вступав до навчального закладу, був упевнений, що успішно складу іспити, тому й обрав педагогічний напрямок. А вже в процесі роботи з’явилося справжнє відчуття покликання, бажання працювати саме з дітьми. З 1984 року, з перервою на службу в армії, і до 1989 року я працював у Маньківському районі, в селі Добра. Саме там отримав перший практичний досвід, який і сьогодні для мене дуже цінний".
З 1989 року Андрій Пікалюк працює в Умані. Спочатку був учителем історії та суспільствознавства у школі №3, згодом — на керівних посадах.
З його слів, відповідальність з роками лише зростає:
"Коли ти вчителюєш, ти відповідаєш за себе, за свій урок і за результат своєї роботи. Коли ж ти директор, ти не перестаєш бути вчителем, але водночас відповідаєш за весь освітній процес школи — за безпеку дітей, матеріально-технічну базу, кадри, організацію навчання. Це постійне поєднання кількох ролей одночасно".
Він додав, що керівник школи має бути і наставником:
"Ти одночасно є вихователем і для дітей, і для педагогів. Плюс постійне спілкування з батьками, нормативні документи, несподівані проблеми і завдання, які виникають щодня".
Говорячи про власні педагогічні принципи, директор розповів, що головне для нього — результат і дитина в центрі процесу:
"Матеріал потрібно подавати не лише науково і ґрунтовно, щоб діти мали міцні знання, а так, щоб їм було цікаво. Щоб вони хотіли йти на урок, щоб у них виникало бажання вчитися і щоб це залишало слід у їхніх душах".
Він пояснив: як керівник закладу, починає з вимог до себе:
"Я ніколи не вимагаю від людей того, чого не роблю сам. Спочатку — максимальні вимоги до себе, а вже потім — до колективу. Дуже важливо підтримувати молодих педагогів, захищати талановитих учителів у цьому складному освітньому середовищі".
Андрій Іванович зазначив: думки змінити роботу в нього виникали не раз:
"Таких моментів було дуже багато — і відчай, і бажання написати заяву, змінити професію. Робота передбачає постійні конфлікти, стреси, інколи — роботу без вихідних і свят. Але це, на жаль, невіддільна частина професії. Зупиняло те, що за моєю спиною — сотні дітей, тисячі випускників, колектив, який мене підтримує і досягає вагомих результатів. Усвідомлення цієї відповідальності не дає просто все залишити".
На запитання схарактеризувати себе трьома словами, Андрій Пікалюк відповів лаконічно:
"Я — максималіст, роботоголік і, мабуть, креативний".
За словами директора, сучасні учні потребують інших підходів:
"Діти змінилися, і ті матеріали та методи, які працювали для дітей 80–90-х років, сьогодні вже не є ефективними. Це змушує постійно вчитися й адаптуватися".
Про Премію Верховної Ради України Андрій Пікалюк зазначив, що сприймає її як колективне визнання:
"Мою кандидатуру подало управління освіти. Першого року вона не пройшла, а цього року — так. Для мене це було несподівано. Я переконаний, що без колективу, без підтримки батьків і дітей я б не міг вважати, що заслуговую на цю відзнаку".
На що витратить премію пан Андрій ще не вирішив, адже здебільшого зосереджується на поточних завданнях і розвитку ліцею:
"Планів дуже багато — підготовка дітей до олімпіад, спортивних змагань, формування нових класів, розвиток школи. Завдань завжди більше, ніж часу, але саме це і є рушієм руху вперед".
Що відомо про премію
Премії Верховної Ради України педагогічним працівникам закладів дошкільної, загальної середньої, професійної та позашкільної освіти призначають щороку. Виплата становить шістдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб (у 2025 році – це 181 680 гривень, – ред.).
Цьогоріч до комітету надійшли документи на нагородження 46 кандидатів.
