Від Вифлеєму до Черкас — таку дорогу здолав вогонь миру незгаслим до Свято-Михайлівського храму. Це щорічна місія волонтерської організації "Пласт".
Вогонь передають по всьому світу, щоб люди змогли принести його додому до Різдва, розповів Суспільному представник "Пласту" в області Ігор Ведмідь.
У Свято-Михайлівському гарнізонному соборі провели недільну службу й на вході вже зібрались черкаські пластуни. 14 грудня вони тут із почесною місією, розповів представник організації "Пласту" Ігор Ведмідь. Пластуни принесли Вифлеємський вогонь.
"Суть цієї акції у тому, що ми передаємо вогонь із Вифлеєму, міста, де народився Ісус, з метою дати трохи надії, добра і миру. Зараз дуже важливим стала передача його військовим. Це особливе відчуття, коли твої побратими привозять це відчуття на схід. Ми це робимо з 2014 року", — прокоментував Ігор Ведмідь.
Вифлеємський вогонь, за словами Ігоря Ведмедя, до Черкас привозять щороку. Цьогоріч – це вже удвадцяте. Його з Вифлеєму австрійські пластуни незгасимим привезли до Відня, звідти до Києва і вже потім до Черкас.
"Із самого початку ця акція започаткувалася, аби вселити надію в серця людей, які не можуть святкувати Різдво вдома", — зазначив Ігор Ведмідь.
Перш ніж віряни запалили свічки і лампадки, пластуни виконали пісню Вифлеємського вогню.
Тетяна Іванченко за вогнем приїхала з однієї з військових частин Смілянщини:
"У нас на території є капличка. Не завжди є можливість у капеланів привозити, тому ми самі приїжджаємо кожного року, щоб і в нашій частині була частинка миру, яка оберігатиме наші серця і душі".
Для вірянки Тетяни Скляренко це теж щорічна традиція, яку береже:
"Я завжди вогники ношу на всі свята. Дітки із Пласту мені приносять, бо мій син був пластуном. Загинув, на жаль. Для мене це, як очищення".
"До 25 грудня вогник буде знаходитися в гарнізонному соборі, у Свято-Троїцькому соборі, ще в деяких храмах, де зможуть люди собі в лампадки перебрати. Навіть його і довше зберігатимемо, бо ще дехто 7 січня святкує Різдво. Тому ми його залишимо до Нового Року. Бажано його тримати незгасним до Різдва. Якщо не вдасться, то нічого страшного — треба пам’ятати, що це лише символ. Ми перейняли вогник, надихнулися, а потім вдома на Святвечір запалили", — пояснив капелан Володимир Рідний.
