В Ірклієві на Черкащині відкрили Алею Надії присвячену військовим, які зникли безвісти під час російсько-української війни. На ній встановили інсталяцію з 55 світлинами захисників — жителів цієї об’єднаної територіальної громади. Ініціаторкою проєкту стала Юлія Шемшур — сестра одного зі зниклих безвісти воїнів.
Її ідею підтримала громада, а гроші на створення алеї спрямували з місцевого бюджету, розповів Суспільному голова громади Анатолій Писаренко.
Анна Рудак чекає на повернення чоловіка і брата. Вони воювали на Донеччині, обидва не повернулись із бойового завдання. Для неї ця Алея — не лише про пам'ять, а й про боротьбу, яку щодня ведуть родини, аби повернути воїнів:
"Чоловік зник безвісти 16 жовтня 2022 року, а 4 березня 2023 року — брат. За всі ці роки немає жодної звістки ні за чоловіка, ні за брата, але я виходжу щотижня на мирні акції. На жаль, багато людей почали забувати про безвісти зниклих, про полонених, тому потрібно постійно нагадувати, боротися".
На відкриття прийшла родина Романів. Вони чекають свого сина, чоловіка й батька — військового Василя Романа. З перших днів повномасштабної війни він пішов добровольцем, розповіла його дружина Світлана. Зник безвісти під час боїв за Вугледар у січні 2023 року:
"У перший же день, коли був наступ, подзвонили і сказали, що він зник безвісти. Ми чекаємо його два роки і дев'ять місяців. Ми сподіваємось і чекаємо кожного дзвінка, кожного дня віримо, що він повернеться".
Чекає і онука пана Василя — Софія:
"Ми чекаємо діда Васю, він у нас безвісти пропав. Ми його маємо дочекатися і не будемо здаватися. Ніколи".
Ініціювала відкриття Алеї надії сестра зниклого безвісти військовослужбовця Андрія Шемшура — Юлія. Через два тижні буде три роки, як від нього немає жодної звістки. До війни Андрій жив у селі Крутьки Іркліївської громади. Саме в його рідних краях сестра вирішила розмістити інсталяцію, як нагадування, що надія сильніша за час:
"Взимку я вирішила, що дуже хочу, щоб десь був розміщений банер мого брата. Я собі уявляла як він повертається і знімає цей банер своїми руками. Потім я вирішила, що треба це зробити колективно для всіх жителів нашої громади, щоб там був мій брат та інші хлопці, щоб так об’єднати родини".
Жінка шукала інформацію про зниклих безвісти, спілкувалася з родинами, селищними головами та представниками громади. Коли воїни повертатимуться додому, вони самостійно зніматимуть фотографії та передаватимуть їх до місцевого музею, пояснила вона:
"Це найбільша мрія моя і всіх, щоб кожен зняв своє фото сам. Віра — це дуже велика сила, це те, що нам допомагає жити з таким важким статусом — безвісти зниклий".
Ідею створення такої алеї у громаді підтримали й фінансово, розповів голова ОТГ Анатолій Писаренко. З його слів, на підготовку проєкту пішло три місяці.
"Громада в нас дуже велика — 26 населених пунктів. Із нашої громади мобілізовані 800 людей — це дуже багато. Серед них 76 загиблих і є військові, які вважаються безвісти зниклими або знаходяться в полоні. Відкриття цієї алеї — це символ і сигнал нашим хлопцям, що ми про них не забули, ми їх пам’ятаємо і дуже чекаємо".
За словами посадовця, всі роботи з облаштування Алеї Надії були профінансовані коштом місцевого бюджету — близько 50 тисяч гривень.
