Із нагоди Міжнародного дня людей із синдромом Дауна, що відзначають 21 березня, Суспільне розпитало маму "сонячного" Дітей із синдромом Дауна за щирість та дружелюбність прийнято називати "сонячними". Від інших їх відрізняє лише одна додаткова хромосома. хлоп'яти з Черкас Любов Коротку про те, як долаючи непорозуіння і несприйняття суспільства радіти кожному досягненню малюка.
Розфарбовувати альбом і себе – улюблене заняття Максима, жартує його мама Любов Коротка. Хлопчику рік і дев’ять місяців. Він народився із синдромом Дауна.
"Дізналися ми про синдром, як народилася дитина. Сказали, що є риси, характерні синдрому. Точніше ми вже дізналися після взяття аналізів. І вже через місяць генетик нам повідомила, що це є синдром Дауна".
Звістка про діагноз дитини була неочікуваною, але думки про відмову від сина не закрадалися ніколи, зауважила Любов.
"Дивилася на дитину і думала, як це її не любити. Це моя дитина. Вона така сама, як і всі. І потребує любові, теплоти, турботи. Кожна людина, дитина це потребує. І чоловік мене повністю підтримав, що це наше. І ми будемо його виховувати. Це наше чудо, чадо, любов. І як це від нього можна відмовитися? Ніяк".
А от суспільство виявилося не готовим до сприйняття і прийняття таких діток:
"Коли в мене тільки народився Максим і ми пішли в поліклініку заключати декларацію з лікарем. Така в мене трошки була неприємна ситуація. Ми тільки прийшли до лікаря з новонародженим. Вона каже: я таких діток не вела ніколи, а я говорю, а я тоже таких діток ніколи не народжувала. Будемо вчитися разом. Така неприємна ситуація. Для мене це взагалі шок".
Психологічно підтримала і підтримує родину громадська організація "Сонячні діти Черкащини", яка об’єднує батьків дітей із синдромом Дауна.
"Відчуття того, що я не одна, що є спеціалісти, які займаються нашими дітками, є люди, до яких можна звернутися, куди піти, як з цим жити".
Зі слів Любові, "сонячні" діти такі ж, як і інша малеча, але потребують більше уваги та часу для розвитку:
"Є спеціалісти, які займаються з нашими дітками, такі як дефектолог-логопед. І психолог. Ходимо 2-3 рази на тиждень це розвиває дітей. У фізичному ходимо на реабілітацію в Обласну лікарню або «Астру». І вдома протягом тижня ми це повторюємо".
Кожне нове вміння Максимчика – це вже досягнення:
"Нам кожна дрібниця яку він зробив: перший крок, перша шкода – для нас це радість. Якщо звичайні батьки за це можуть насварить, що ти там робиш, то ми навпаки цьому радіємо".
Допомога рідних і наполегливість, – це те, що дає сили рухатись далі:
"Я зможу, ми підемо, і ми зможемо. Напевно від цього я беру натхнення. Ну і є результат".
Найголовніше – зі слів мами хлопчика – це соціалізувати Максимчика, щоб у майбутньому він міг, як і всі: навчатися та працювати.
"Треба не боятися, говорити про це. І чим більше, тим краще. Потрібні люди до вас приєднаються. Налаштовуйте себе на хороші емоції. Що у вас все добре, що у вас росте сонечко, яке радує вас кожний день. Не треба зважати на поганих людей".
Що відомо
- 21 березня – Міжнародний день людини з синдромом Дауна. Ця дата – 21.03 – символізує сутність синдрому: він пов’язаний із трьома копіями 21-ої хромосоми (замість двох).
- Синдром Дауна – це генетична випадковість, яка не залежить від способу життя батьків, їхнього здоров’я, шкідливих звичок, харчування, кольору шкіри або національності. Тобто дитина з синдромом Дауна може народитися в будь-якій родині. Хлопчики і дівчатка з синдромом Дауна народжуються з однаковою частотою. В Україні кожного року з’являється близько 400 таких дітей.
Повне відео:
