У Черкасах 18 жовтня на книжковому фестивалі "Змістовно" відбувся допрем'єрний показ документального проєкту від команди Суспільне Черкаси — "Непроявлена історія".
Це розповідь про Івана Литвина з Грушківки, який фотографував своїх односельців у 50-70-ті роки минулого століття, розповіла авторка фільму, журналістка Ольга Лисенко.
Зі слів Ольги Лисенко, над створенням фільму працювали пів року. Історія унікальна тим, що нащадкам чоловіка вдалося зберегти плівки і завдяки цьому познайомити глядачів з історією всього села, пояснила вона:
"Головна ідея цього фільму — про те, що історію творять не політики, високопосадовці чи бізнесмени, її творять звичайні люди, такі як Іван Литвин, такі, як ми з вами. Люди, які живуть з насолодою і не зраджують своїм мріям. А ще цей фільм — хороший приклад того, як можна зберегти пам'ять про своїх рідних, що і зробив Ігор Солодовніков — онук Івана Литвина, зберігши цю валізу і поділившись історією із глядачами Суспільного".
Про історію пана Івана, зі слів журналістки, вона дізналася випадково.
"Але я зрозуміла, що це дійсно та історія, яку потрібно розповісти всім нашим глядачам. Тому що людей, які знімали так багато фото ще в ті часи, а це 50-70-ті роки, було небагато, бо мало в кого були фотоапарати. А в Івана Литвина був, і він закарбував на своїх світлинах історію свого села Грушківки", — зазначила вона.
За словами оператора, режисера фільму Максима Ткаченка, це його перша "документалка":
"Це мій перший документальний фільм, тому до нього я ставився з максимальною турботою. Було складно, звісно, вперше, як-не-як. Я сподіваюся, що ми змогли донести ту саму ідею, яку хотіли: показати буденність того часу, якою її бачив сам автор фото. Складності, як такої, не було. Єдине, що я не думав, що буде так важко в селі знайти корову. Нам для кадру потрібні були декілька корів, і це був прямо квест".
Онукові Івана Литвина, Ігорю Солодовнікову, фільм сподобався:
Дуже сподобалось мені. В принципі, я не очікував такого. Були ідеї різні, ми знімали, пробували, я радив. Але що мені подобається, то це стислість, лаконічність. Основні моменти акцентовані і дуже гарно знято. І цей лаконізм, який присутній у стрічці, дає глядачеві повну картину про особистість, про творчість".
Показали фільм у межах книжкового фестивалю "Змістовно". Це перший книжковий фестиваль у Черкасах за останні декілька років.
"У межах книжкового фестивалю це дуже класна подія. Я, наприклад, про таку людину не знала. Це наш земляк, який був фотографом і знімав просте українське повоєнне село. І дійсно, це дуже цікаво — через спогади односельців та його онука дізнатися про таку творчу особистість. Стільки таких у нас творчих, простих українців є. Завдяки Суспільному я і мої вихованці, з якими я прийшла, змогли відкрити для себе таку творчу людину", — зазначила керівниця гуртка з журналістики Центру дитячої та юнацької творчості Надія Чередник.
На думку дружини Івана Солодовнікова пані Світлани, такі проєкти є своєрідною "культурною зброєю":
"Нині у нас триває війна. І вона не тільки на східних кордонах нашої держави. У нас війна інформаційна, енергетична. Ми боремося за свою культуру і за своє мистецтво. І цей фільм є не тільки розповіддю про невідомого сільського художника Івана Литвина. Він розкриває сторінки нашої минувшини і доводить те, що український народ — самобутній, культурний, освічений, зі своєю ментальністю, яку ніколи, мабуть, у нас не викоренити. І цей фільм, з моєї точки зору, — як виклик нашому ворогу. Нас намагаються знищити, а ми кожен день відкриваємо щось нове з нашої історії, для того, щоб довести свою самобутність".
Серед глядачів — Богдан Котенко. Свого часу займався краєзнавством у Малій академії наук, тому ця тема йому близька, розповів він:
"Фільм доволі цікавий, інформативний. Мені доволі близька ця тема такої маленької, локальної історії. Дійсно, дуже важливо розвивати саме цей краєзнавчий напрямок. І було дуже цікаво послухати про такого, не великого в масштабах цілої країни, але такого доволі талановитого фотографа".
