Черкащанка Лілія Волошина понад пів року чекає на тата. Нині він — серед зниклих безвісти, тому що не повернувся із бойового завдання.
Та попри все, розповіла Лілія Суспільному, — відчуває, що він живий.
У пам'яті Лілії тато завжди веселий та креативний.
"У дитинстві ми часто проводили час разом, поки він не почав їздити за кордон, щоб заробляти кошти. Коли почалася повномасштабна війна, він змінився. Став більш холодним. Але все одно показував свою любов, але не часто говорив про це".
У лавах ЗСУ батько Лілії із 2022 року. Захищав кордони на Донецькому напрямку у складі 110-ї бригади. Згодом перевчився на водія броньованої машини.
"Це було перше його бойове завдання. Він зник під час нього. На момент зникнення йому було 59 років, зараз уже 60. Він нічого не сказав перед бойовим завданням. Ми поговорили з ним 8 грудня, і 9 грудня він уже був як зниклий безвісти, про що ми дізналися потім. Ми думали, що в них немає зв'язку, адже бувало, що він і три дні не виходив на контакт. Але коли він не подзвонив на моє день народження 13 грудня, я зрозуміла, проблема була не у зв'язку. Але ми сподівалися".
Тато Лілії Сергій. Архів героїні матеріалу
Через десять днів, 19 грудня 2024 року, додому прийшли представники ТЦК та вручили сповіщення.
"У той момент я була разом із мамою. Спочатку його прочитала мама і почала плакати. І потім прочитала я і плакала разом з мамою. Ось уже дев'ять місяців, як він безвісти зниклий".
Аби відволіктися від поганих думок Лілія та її мама багато працюють:
"Мама дуже багато працює. Я теж намагаюся бути постійно в русі. Намагаюся взагалі не бути вдома. Роблю все, щоб відволіктися. Я не можу взагалі залишатися одна в тиші, тому що на мене одразу огортають думки. Але я все-таки відчуваю, що він ще десь є. Те, що не все пропало"
Ліля щонеділі ходить на акції "Не мовчи — полон вбиває", які відбуваються у Черкасах:
"На акції ми ходимо щотижня. Насправді мені від цього не стає легше. Я це роблю для того, щоб люди розуміли те, що за них зараз хтось віддає життя, хтось пропадає безвісти. На акції ходимо відтоді, як принесли сповіщення з ТЦК".
Найбільша мрія Лілії, аби тато повернувся додому живим.
"Його здоров'я, якщо що, підлікуємо. Головне, щоб він повернувся додому".
