Майно руйнується, а господарів не видно понад двадцять років — така ситуація із деякими будинками у Золотоніській громаді. Аби навести лад, таке житло має перейти у комунальну власність, розповів Суспільному начальник управління житлово-комунального господарства Артем Харін.
Скільки на це потрібно часу і чому деякі з них продовжать розпадатися — дізнавалось Суспільне.
Переселенка Крістіна Іванченко показала будинок, де проживає разом із сім'єю. З її слів, три роки тому цей двір було не впізнати:
"Тут було приміщення вважайте нежиле. У дворі все було в бур’янах, в кущах, гілки всюди, дуже багато сміття було. Сад був, але в запущеному стані — гілка велика виросла, аж на хату лягала. Ми все викосили, позрізали дерева, квіти посадили".
Коли приїхали із Донеччини, жити було ніде, тому погодились заселитися у будинок, що надали у громаді. Роками не бачило ремонту і саме приміщення, розповіла Крістіна: пічка розвалена, а стеля з дірами. За власні гроші взялися лагодити.
"Мене будинок влаштовує. Хотілося, аби газ був. Зараз рік за роком вже легше і легше, щось зробиш, потроху звісно, не все відразу. А що в нас з тим житлом, я не знаю і знати не хочу. Мені не цікаво, я вже тут обжилася", — прокоментувала Крістіна Іванченко.
Занедбані будинки у Золотоноші, за спостереженнями Суспільного, стоять чи не на кожній вулиці. Аби отримати нового господаря, житло має перейти у комунальну власність, пояснила завідувачка сектору комунального майна Золотоніської міськради Людмила Холоділіна:
"Люди живуть безплатно, тимчасово, сплачують лише за комунальні послуги, дотримуються санітарних норм та правил благоустрою
Щоби таке житло стало власністю громади — потрібен рік.
"Те майно, право власності на яке не зареєстроване ні в паперовому вигляді, ні в державному реєстрі речових прав, береться на облік як безхазяйне майно з оголошенням в газеті. Минає рік, і тоді ми спрямовуємо позов до суду, і це майно переходить в комунальну власність, як безхазяйне майно. І відумерла спадщина — це при відсутності спадкоємців за заповітом та законодавством, якщо спадкова справа не відкрита, ми так само формуємо пакет документів, звертаємось до суду", — деталізувала посадовиця.
Якщо до повномасштабного вторгнення у комунальну власність переходило одне-два домоволодіння в рік, то з 2022 року потреба зросла, зазначив начальник управління житлово-комунального господарства Артем Харін. Нині у черзі на таке житло 358 родин. Це насамперед учасники бойових дій, переселенці, люди з інвалідністю внаслідок війни, а також діти-сироти й діти, позбавлені батьківського піклування.
Потенційне житло є, додала пані Людмила, однак власністю громади стане лише частина з них:
"У мене шість об’єктів, то до суду дійде два. Тому що десь заведена спадкова справа, наприклад, але право власності не оформлене. З безхазяйним у нас ще нормально, задовільняє (суд клопотання — ред.), ще жодної відмови не було, а по відумерлій спадщині у нас 25% — відмова".
Деякі спадкові справи відкриті у 1992 році. Але ті, хто заявив право на майно не з’являлись тут протягом десятиліть, пояснила пані Людмила. Подібна ситуація з будинком на одній із вулиць Золотоноші. Власник, який мав би опікуватися ним, — у Росії. Тим часом територія заросла кущами, а на фасаді — тріщина.
Не можуть також навести лад на території, додав пан Артем:
"Ми відповідаємо за благоустрій терититорій, як управління ЖКГ. Люди звертаються, а ми не можемо нести ані видатки по впорядкуванню, ні фактично змусити родичів привести до порядку територію, бо вони не реагують на наші запити, ну їх немає, а в деяких моментах немає контактів цих родичів. Але знаємо, що по реєстрах ця будівля має спадкову справу чи є спадкоємці, і так цей об’єкт зависає, руйнується, і законодавство не на нашому боці".
Вихід, як пояснив Артем Харін, бачить один — зміни у законодавстві:
"Наприклад юридично обмежити в термінах: 10 років чи п'ять, як по приватизації".
Намагаються вирішити питання із покинутим житлом, спадкоємці якого перебувають у Росії, і на сусідній Кіровоградщині, розповіла Суспільному начальниця управління комунальної власності у Кропивницькому Алла Паламаренко. Для цього зверталися із листом до одного із народних депутатів, аби у Верховній Раді переглянули чинні норми і закони.
"Є відмерлі спадщини, де по заповіту перейшла ця власність до громадян Російської Федерації. Вони тут не проживають, це майно занепадає, захаращується, і ми нічого не можемо з цим зробити. Ми в листі намагалися достукатися й ініціювати питання про визнання таких об’єктів комунальною власністю, спрощення процедури, можливо навіть вилучення такого майна без подальшого відшкодування", — прокоментувала Алла Паламаренко.
Наразі мають п'ять таких об’єктів, тоді як на поліпшення житлових умов у їхній громаді, зі слів посадовиці, очікують понад три тисячі людей. Торік передати у користування вдалося 17 квартир з комунальної власності.
"З безхазяйним майном і відумерлій спадщині найважче те, що ми не можемо встановити дату народження та дату смерті власника. Нам про такі об’єкти приходить інформація запізно, коли об’єкти починають руйнуватися. Наприклад 10-20 років тому померли ці власники , а без дати смерті і народження ми не можемо ідентифікувати людину, відтак не можемо подати до суду", — розповіла Алла Паламаренко.
Однак, як показує досвід впорядкування такого житла у Золотоніській громаді, додала Людмила Холоділіна, помешкання, чиї власники померли, перебувають у кращому стані, аніж безхазяйне майно. Але взяти його на облік громади — важче.
З цими та іншими проблемами звертаються з різних куточків України, розповіла заступниця виконавчого директора Всеукраїнської Асоціації громад Тетяна Арсенюк:
"Які саме зміни чекають громади від законодавців: звісно, скорочення річного строку і бажано, аби це було три-шість місяців. Це оцифрування публічних оголошень, бо багато прив’язки, що це має бути опубліковано в друкованих ЗМІ, але ми розуміємо, що ця норма застаріла. Також громади просять спростити процедуру для зруйнованих і небезпечних об’єктів, щоб їх передати, і громади могли зайнятися консервацією цих об’єктів. Це державні програми підтримки: дуже просимо на реконструкцію, які допоможуть громадам адаптувати цю нерухомість до проживання переселенців".
Чи треба хвилюватися за своє майно господарям, які з різних причин залишили дім і живуть деінде? Пані Тетяна пояснила — ні, якщо мають документи, що підтверджують право власності. Однак, додала, варто потурбуватися, аби сусіди чи знайомі підтримували чистоту на території.
