У Черкаській області функціонує 11 підприємств-теплопостачальників, централізоване теплопостачання мають девʼять населених пунктів, ще три — мають змішану систему опалення, розповів Суспільному директор обласного департаменту будівництва Ростислав Євмина.
Які переваги та недоліки називають користувачі та надавачі послуг та як загалом готуються до опалювального сезону — спецрепортаж.
Ніна Марікуца з чоловіком живуть у Черкасах. Але цьогоріч вирішили підготувати до зими план "Б". Втілювати його почали з літа на дачі.
"Зараз такий час, що треба бути до всього готовим. Слава богу були теплі зими, але ми вирішили, щоб у нас був «запасний аеродром», запастися дровами і зробити пічку, щоб краще гріла. Зробили запас на зиму — дрова твердих порід дерева: дуб та граб. Кажуть, що має бути гарна тепловіддача".
Готуються до можливих надзвичайних ситуацій, спровокованих війною, тепловики, розповів керівник комунального підприємства "Черкаситеплокомуненерго" Павло Карась. З його слів, ця робота є постійною, але не публічною, тому — без подробиць. Нині триває планова підготовка до опалювального сезону.
"Фактично вже завершуються гідравлічні випробування. Було близько 378 поривів, з них неліквідованими лишається 35. Плануємо завершити у найближчі два тижні. Відбулися також заміни мереж відповідно до графіку і безгосподарчі мережі, і планові заміни, ремонтні роботи. Ми завершимо до кінця жовтня все".
Загалом замінили три з половиною кілометри мереж. Окрім того, тривають роботи із заміни, ремонту та модернізації обладнання на котельнях.
"Іде встановлення нового твердопаливного котла, додаткового твердопаливного котла, Плануємо його встановити на одній із котелень міста, яка забезпечить об'єкти критичної інфраструктури, додатково. Ми завершуємо також монтаж газових генераторів, які дадуть енергорезерв для міста в достатньо великому обсязі, це 10 мегаватів резервної енергетичної потужності".
За словами Павла Карася, у своїй роботі використовують сучасні технології. Таким досвідом діляться із колегами. Наприклад, пориви в підземних комунікаціях шукають з повітря.
"Використовуємо дрон з тепловізором. Дуже зручно. Зимою аномалії трубопроводів зразу видно".
Ще є пристрій — лазерний аналізатор. Ним перевіряють якість металу у трубах, які замовляють на підприємство.
"Єдиний спосіб — це оцей. Такі випадки постійні. Він коштує три мільйони гривень одна закупка труб — і він окупився".
Сучасне обладнання є — немає кому із ним працювати. Такою є головна проблема теплокомуненерго сьогодні, розповів Павло Карась:
"У нас величезна нестача робітників чоловічих професій, слюсарів, зварювальників, монтерів. Я не говорю вже про токарів, фрезувальників. Попри те, що ми забезпечуємо бронювання, потоку кадрів немає. Молоді не йдуть взагалі. Я прогнозую, що коли не буде кардинальних змін, цю зиму ми ще перезимуємо із персоналом, але з наступного року можуть бути дуже великі проблеми. Люди не з'являються".
Ще однією проблемою теплогенеруючих підприємств області, за винятком теплокомуненерго, є борги і відсутність державного відшкодування різниці у тарифах. Розповів директор обласного департаменту будівництва Ростислав Євмина.
"Наразі по області цей показник на рівні 1,8 мільярда. Відповідно, підприємства протягом цього періоду не мали змоги вкладати кошти в модернізацію системи централізованого теплопостачання. Тому деякі населені пункти ухвалили рішення щодо переходу на індивідуальне постачання".
Нині в області 11 підприємств-теплопостачальників, пояснив Ростислав Євмина. Централізоване теплопостачання мають девʼять населених пунктів: Черкаси, Умань, Сміла, Канів, Багачеве, Звенигородка, Корсунь, Монастирище, Драбів. І ще три міста, які мають змішану систему опалення: житловий сектор — на індивідуальному, а котельні опалюють соціальну сферу — це Жашків, Христинівка та Золотоноша.
Золотоноша відмовилася від централізованого теплопостачання на початку двотисячних. Олександр Онопрієнко в той час очолював міське газове господарство, а нині – він керівник підприємства, яке обслуговує багатоквартирні будинки в місті. Тоді місто опалювали вісім котелень:
"По-перше, людей спонукало до переходу на індивідуальне опалення те, що пізно включалися. Опалювальний сезон розпочинався не 15 жовтня, а в листопаді. Людям доводилось вмикати електрообігрів. І закінчувався в березні, хоча повинен — у квітні".
Процес переходу на автономне опалення на той час майже тридцятитисячного міста тривав три роки, додав Олександр Онопрієнко:
"Зменшився об’єм витрат по Золотоноші набагато. Втрати споживання газу, ті що на котельні були і ті, що йдуть на індивідуальне — зовсім різні. Це втрати на тепломережі, на лініях передачі тепла від котельні до будинків. В підвальних приміщеннях великі втрати були".
Нині на все місто працює три котельні. Вони забезпечують теплом установи соціальної сфери, пояснив начальник управління житлово-комунального господартсва Артем Харін.
"Кілька котелень мають свої мережі. Вони дісталися у спадок з минулого. Попри те, що мережі невеличкі, одна мережа взагалі потребує заміни. З 2022 року ми поступово, в межах нашого бюджету, проводимо заміну. Єдине найпроблемніше питання".
Натомість відмова від централізованого опалення скоротила споживання газу у Золотоноші у два-три рази, додав Артем Харін.
"Плюс наші котельні обладнані альтернативнми видами палива: є газ, дрова, пелети. Ми можемо незалежно від ситуації, в тому числі цінової політики, використовувати те, що для нас економічно вигідніше".
Одне із золотоніських об’єднань співвласників багатоквартирних будинків "Незалежність" очолює Тетяна Орленко. Про перехід на автономне опалення розповіла:
"Це найкраще, що є у нашому місті".
ОСББ, яке очолює пані Тетяна 10 останніх років, — це два будинки на 78 квартир.
"У нас у кожного в квартирі стоїть котел, який кожен коли хоче, тоді і включає. Може людина кудись поїхала, от ми, наприклад, коли почалася війна, виїхали в село, то повиключали вдома все. І опалення в тому числі. Ми самі регулюємо собі тепло. Хтось економить і прикручує собі на мінімум, а хтось хоче — в теплі сидіть. Спочатку було дуже важко перейти на це. Це ж кошти великі треба було знайти. Переходили декілька років ми. Люди робили проєкти".
Один раз "погрався" із документацією, проте нині не має клопоту житель будинку Петро Походенко.
"Я поставив у 2005 році, то за ці 20 років не було ніяких проблем".
Додав, що свій опалювальний сезон починає в кінці листопада. Зимує при комфортній для себе температурі у 19 градусів. Результат бачить у платіжках.
"Ну десь 800 гривень. Це в середньому так. Більше не бувало по-моєму. Оця зима, що була — по сто кубів, більше не було".
Економити допомагають енергоощадні технології, пояснила голова ОСББ Тетяна Орленко. Зокрема, утеплення фасадів та заміна вікон і дверей.
"У першу ж зиму ми відчули: по-перше, тепліше, а по-друге, по рахункам набагато менше. Дуже відчутно".
Попри всі переваги, які називають жителі Золотоноші, директор обласного департаменту будівництва Ростислав Євмина, більше переваг бачить у централізованому теплопостачанні.
"Насправді, в умовах сьогодення і військової агресії, на мою думку, централізоване теплопостачання виглядає більш надійним. Тому що рівень захищеності одного об'єкта можна вивести на вищий рівень, ніж рівень захищеності багатьох джерел теплогенерації. Що стосується можливості регулювання споживачами теплоносіїв температури в приміщенні, то наразі, у наявності індивідуального теплового пункту в будинку, лічильників, загальнобудинкових та внутрішньоквартирних, це дає змогу регулювати безпосередньо в себе в квартирі температурний режим, який людині необхідний".
Технічних перспектив переходу обласного центру на індивідуальне опалення теж немає, додав Павло Карась. Бо там постійно вкладаються в модернізацію обладнання.
"Коли воно ефективне, невеликі втрати, — вигідніше. У всьому світі так вигідніше. У тому числі і в Україні. Просто є різниця централізованого опалення, наприклад, в Черкасах, де рівень втрати близько 10% і рівень централізованого теплопостачання в місті Дніпро, де рівень втрат 54%. Тобто коли 54% втрат, то там великі проблеми. Але це не проблема централізованого теплопостачання. Це проблема господарювання".
Аби не мати проблем із опаленням взимку, Ніна Маркуца з чоловіком господарюють у себе на дачі. Цього літа зробили внесок у реконструкцію свого резервного теплоносія.
"Бо вона стара, вже була, вона погано гріла. Тому ми вирішили її переробити повністю. Поставили таку топочку, щоб зразу тепло сюди йшло і нагору вчасно опалювало".
