Подружжя з Черкас Дар'я Яровенко та Павло Пасєчко на професійному рівні грають у петанк. Вони — організатори чемпіонату України й кандидати в майстри спорту, а Дар'я ще й голова обласної федерації петанку.
Про те, як грати у петанк та чому обрали цей вид спорту, — розповіли Суспільному.
Розкажіть, будь ласка, як ви познайомилися з грою у петанк?
Павло: Я познайомився з петанком після того, як познайомився з Дашею, і вже тоді почав активно займатися цим видом спорту. Станом на зараз ми з Дашею є кандидатами в майстри спорту з петанку.
Дар'я: Павлу петанк пішов у навантаження зі мною. Я ж познайомилась з петанком давно, орієнтовно у 2014 році. Тоді я приїхала в гості до куми у Львів, а вони там грали у петанк. На той час це була просто гра у катання кульок. У 2022 році я долучилась на більш професійному рівні з позиції спорту й почала тренуватись.
Чому саме петанк? Що захопило вас у цій грі?
Дар'я: На початку це було прикольно, тому що без всяких додаткових навичок можна грати. Ти можеш з друзями зустрітися на прогулянці чи поїхати на відпочинок, достатньо мати тільки кулі — і все, ти собі граєш. Також у мене є суттєві проблеми зі здоров'ям, зі суглобами, тобто більшість видів спорту для мене закриті, а в петанк може грати будь-хто, навіть якщо в тебе немає руки чи ноги, чи пересуваєшся на візку — жодних обмежень немає.
Павло: Тобто захопило те, що не потрібно мати фізичних умінь. Спочатку не зрозуміла гра була для мене — якісь кульки кидають, а потім я захопився. Зараз я вже своє життя без петанку не уявляю.
Розкажіть, будь ласка, як відбувається ця гра, які є правила?
Дар'я: Петанк з французької перекладається як "ноги разом". Правила елементарні. Є коло, ти стоїш всередині нього. Першою кидається маленька дерев'яна кулька "кошонет" на шість-десять метрів від себе. Далі кидаються металеві кульки, і їх потрібно кинути якомога ближче до цього маленького "кошонета". Те саме потім робить суперник — намагається поставити свою кулю ближче, ніж твоя. Грається до тих пір, поки всі кулі не викинулися. Вкінці, коли всі кулі викинули, рахується, чиї кулі ближче всього стоять до "кошонета".
Павло: Гра триває до 13 очок, поки одна з команд не набирає їх. Тобто нічиї в цьому виді спорту бути не може. Якщо закінчується час гри і є нічийний результат, то дається додатковий гейм, аби визначити сильнішого.
В петанк грають спеціальними кулями?
Павло: Є ліцензійні кулі і неліцензійні. Ліцензійні кулі — це кулі, якими грають на офіційних турнірах, вони мають певну вагу й діаметр. Якщо хтось хоче спробувати себе в цій грі, можна придбати неліцензійні кулі, наприклад, на китайських сайтах. Вони є у вільному доступі, їх можна придбати за абсолютно невеликі кошти.
Чи потрібна спеціальна форма для гри?
Дар'я: Якщо це офіційні змагання, то має бути спортивний одяг, обов'язково закрите взуття в цілях безпеки. Якщо це офіційний чемпіонат, то мають бути однакові футболки для команди.
У Черкасах в червні ви організовували змагання з цього виду спорту. Чому ви вирішили їх організувати?
Дар'я: Коли писали план заходів на рік, вирішили спробувати себе в якості організаторів на чемпіонаті України. У нас є щорічний турнір, який відбувається у липні в Черкасах, називається July Rose Cup. Але це просто дружній турнір, на який приїздять всі охочі. А ось чемпіонат України в Черкасах проводився вперше. Це був жіночий чемпіонат. Такого масштабу і вагомості в Черкасах ще не було. Власне, всі гравці, які приїжджали, залишились дуже задоволеними якістю організації і самою локацією, бо не закохатися в нашу Долину троянд — неможливо. Оскільки це був чемпіонат України, тому з'їжджалися з усієї України і навіть з-за кордону.
Чи стикалися з якимось складнощами під час організації?
Дар'я: На кожному кроці. Перерахувати, що пройшло без складнощів, ніж перерахувати все, що було зі складнощами, — простіше. Основна проблема полягала в тому, що відшкодування для суддів відбувалось через Міністерство молоді та спорту. А щоб зробити відшкодування від міністерства, треба дуже-дуже багато документації зробити — це великий шмат роботи. Також треба було отримати дозволи від обласної військової адміністрації, від "Дирекції парків", підготувати майданчики — це основні моменти.
Як обирали локацію для змагань?
Дар'я: У петанк не грають на траві і не грають в піску, бо має бути прокат кулі. Далі особливих вимог немає. Тому я й кажу — це гра універсальна, можна грати майже будь-де. Проте ми підготовлювали поверхню, розкидавши щебінь. Це додало трохи складнощів, тому що потрібно було перевірити, щоб ти не попав у камінчик, щоб куля не відскочила.
Ви відвідували чемпіонати в інших містах?
Павло: Основний сезон — це весна, літо, осінь, коли тепло, коли можна провести змагання надворі. В Київ, у Львів їздили на клубні чемпіонати. Був турнір нещодавно в Вишгороді, це відкритий чемпіонат Київської області. Ми з Дашею хоч і проживаємо в Черкасах, проте ми є членами "Аптаун Петанк Клаб" міста Вишгород Київської області. На клубному чемпіонаті ми теж представляємо цей клуб. На останньому клубному чемпіонаті, який був у Львові, було представлено вісім петанк-клубів. Ми стали бронзовими призерами в складі "Аптаун Петанк Клаб", і станом на зараз — ми чинні бронзові призери.
Дар'я: Всі, хто бере участь на чемпіонатах України — ліцензовані гравці. Тобто для того, щоб брати участь в чемпіонаті України, ми купуємо ліцензію на рік. Але бувають нерейтингові турніри. Наприклад, на July Rose Cup можна приїжджати без ліцензії. Окрім чемпіонатів України, яких є чотири — чоловічий, жіночий, мікс і клубний, може бути ще Кубок України, відкриті чемпіонати області і просто дружні турніри.
Ви сказали, що це адаптивний вид спорту. А чи долучаються військовослужбовці зараз до цього виду спорту?
Павло: Так, федерація активно працює з військовими. На останньому турнірі, який відбувався у Вишгороді, був окремий петанк-клуб "Сталевий легіон" з міста Коваль. Цей клуб повністю складається з ветеранів війни. Абсолютно всі гравці — люди, які пройшли через російсько-українську війну, деякі з них мають ампутації. І достойно люди грають на рівних з іншими.
Дар'я: Насправді це дуже круто, коли ти бачиш людину, яка, маючи такі великі проблеми, повністю забуває про все, що відбувається, концентрується на процесі і під час цього змагається з адреналіном.
А діти долучаються до такої гри?
Так, і в цьому році вперше відбувся чемпіонат України серед юніорів в місті Хуст у травні. У світі раніше проводились чемпіонати серед юніорів, а Україна провела в цьому році вперше. Діти активно грають. Є гуртки, організовуються в Києві, у Львові.
Ви казали, що особливої підготовки для цього виду спорту не потрібно. Але перед змаганнями відбувається якась підготовка, якось тренуєтесь?
Дар'я: Так, не треба особливих підготовок, щоб просто грати. Але якщо ми говоримо про якісь результати і хочемо займати призові місця, кожен спортсмен тренується, як і у будь-якому виді спорту. Тому що важлива техніка, є різні можливості кинути свою кулю ближче до "кошонета" — можна або підкотити свою кулю ближче, або вибити кулю суперника. Відповідно, щоб вміти влучати в кулю суперника, треба тренування.
Ба більше, треба дивитися, наприклад, який ґрунт, чи є там камінці, бо залежно від того, яке покриття, ти обираєш, якою технікою кидати кулю. Це велика робота, щоб куля встала на одне місце і майже не котилась.
Ви зараз є кандидатами в майстри спорту з петанку. Розкажіть, будь ласка, як до цього прийшли і що потрібно, аби отримати цей статус?
Має бути зайняте призове місце на чемпіонаті України — з першого по четверте. Цього достатньо. На клубному змаганні ми посіли третє місце, тому вся команда отримала звання кандидата в майстри спорту. Потім це потрібно підвердити. На один рік дається цей статус і далі щоразу потрібно його підтверджувати. Тобто на офіційних змаганнях — чемпіонат України, клубний чемпіонат чи просто чемпіонати достатньо в перших чотирьох місцях у будь-яких дисциплінах, щоб отримати кандидата в майстри спорту.
Коли ви їдете на змагання, ставити перед собою якусь мету?
Дар'я: Конкретно в мене це залежить від того, які це змагання. Якщо це чемпіонат України, звісно, ти налаштовуєшся на перемогу. Якщо це турніри меншої значимості, дружні, то буває таке, що ти їдеш просто отримати задоволення від процесу, від спілкування, тому що це ціла спільнота твоїх друзів. Тож іноді ставиш собі за мету гарно провести час, переключитись від роботи, від побутових проблем і кайфанути.
Павло: Не те, щоби я ставлю перед собою цілі перемагати, це, я вважаю, за замовчуванням повинно бути в кожного. Я просто граю у своє задоволення, я їжджу підтримати дружину і заодно самому погуляти.
Чи є у вас улюблені моменти чи історії з турнірів?
Павло: По-перше, це можливість побачити різні міста України, де ти ще не був раніше. І в перерві між змаганнями просто гуляти, відвідати визначні місця, наприклад. А враховуючи те, що ми обоє любимо подорожі, географію, то це взагалі чудове поєднання спорту і активного відпочинку.
Дар'я: Я знаю, що у Львів Паша не їздив погуляти до того, як не зустрів мене і петанк. Такої можливості в нього не було. А в минулому році клубний чемпіонат України був саме у Львові. І крім того, що ми брали в ньому участь і посіли третє місце, був ще час просто погуляти, кайфанути від міста. І це було таке поєднання між романтикою, спортом і відпочинком. Також це спілкування з друзями. Тому що це велика кількість людей, які живуть однаковими інтересами. Тобто всі приїжджають пограти в петанк і це ціла спільнота.
Щодо спільноти — скільки приблизно людей приїжджає на змагання?
Дар'я: Наприклад, на крайні змагання, які були у Вишгороді, було орієнтовно 70 спортсменів. На змагання в Ужгород приїжджали з-за кордону. За останній рік петанк суттєво розвинувся і буде розвиватись в геометричній прогресії далі і за кількостю людей, і за кількостю турнірів.
За кордоном цей вид спорту більш популярний, ніж в Україні?
Так, за кордоном петанк знають всі. Тобто тут, кому я не кажу із друзів, що я граю в петанк, я чую завжди "Що?". В Україні про петанк мало хто знає, а в Європі майже скрізь є спеціальні майданчики, багато фільмів є, де ми можемо побачити цю гру. Там є стадіони для гри в петанк. В Україні теж грають насправді не так і мало. Понад 20 років хлопці з Києва грають, з Ужгорода. Але це робилось більше в своєму колі, не виносилось в маси. А за останній рік ми почали працювати з людьми, залучати ветеранів, почали робити гуртки для діток. Тобто за останній рік люди почали доносити інформацію для оточення і виявляється, що багатьом це цікаво. В Києві вже є шість локацій, побудовані спеціально для петанку. У Черкасах були плани побудувати майданчик, але спонсори обмежили бюджет. Але будемо вести переговори, можливо, знайдемо інших спонсорів. Будемо рухатися в цьому напрямку в Черкасах також.
Чи став петанк більш популярним в Україні за останні роки?
Павло: Петанк активно розвивається. Величезний плюс цієї гри в тому, що вона затверджена Міністерством молоді та спорту як один з головних адаптивних видів спорту, тобто вона підходить для реабілітації ветеранів війни, що важливо в наш час. Власне, будь-хто з ампутацією кінцівок може брати участь у цьому виді спорту, як в реабілітаційних, так і в розважальних цілях.
Дар'я: Активно петанк розвивається у Києві, Львові і у наших планах — розвивати активно петанк у Черкасах.
Щоб порадили тим, хто хоче вперше себе спробувати в цій грі?
Дар'я: Єдине, що потрібно людині, — це бажання. Можна завжди звернутися до нас на сторінку фейсбуці і ми зустрінемось, прокомунікуємо, дамо кулі, пограємо.
