11-річний Кирило Сідлецький зі Звенигородки із семи років захоплюється пошуками старожитностей. З лопатою і металошукачем він може пройти до 20 кілометрів за день.
Що має у колекції, яку збирав п’ять років, — показав Суспільному.
У пошуках нових експонатів Кирило обходить Звенигородку щотижня.
"Я можу весь день копати і нічого не знайти, а можу 30 хвилин покопати — і знайти золоту монету. Ще коли мені було сім років, я знайшов свої перші дві монетки радянські — дві копійки і одну копійку. А потім зрозумів, що це дуже цікаво".
Однак частіше школяреві трапляються такі знахідки як кришки від пляшок або частини від запальнички.
"Якщо це щось таке як кришечки, то я з ними нічого не роблю. Або просто викидаю, або збираю в якийсь мішок, щоб потім на залізо здати. Це прикольно, можна гроші отримувати, на користь піде, якесь морозиво купити. А якщо щось дуже цінне знайшов, я його вимиваю і роздивляюся, що це може таке бути".
Місцеві, зі слів школяра, на його захоплення реагують по-різному:
"Деякі кажуть: «Що ти тут копаєш, не дай Бог не закопаєш». А інші говорять: «Молодець, може монету якусь знайдеш». Мене всі Мауглі називають серед друзів, бо я дуже люблю по деревах лазити. Через мене усі в класі знають історію, бо я приношу в школу оці монети, медалі — все, що в мене є. Найкраще — те, що це зв'язок із природою, можна подихати повітрям".
Свою колекцію школяр збирав п’ять років. Нині має вдома пів тисячі пам’яток. Серед них і скіфський наконечник:
"Йому понад дві тисячі років. Ще є срібний римський денарій. Були в нас черняки, українські найманці, які наймалися на службу в Римську імперію".
Мама Олена витрачати гроші на захоплення сина не проти. Розповіла: деякі речі він знаходить сам, а деякі купують на ринку. Задля безпеки виходить разом із сином і на пошуки в поля:
"Щосереди у нас похід на ринок за обновками. Каже, більше нічого просити не буду, морозива мені не треба, але це купи".
Комп'ютери і гаджети його не цікавлять, додав Кирило:
"Хтось просить хтось нового комп’ютера, телефона. А що потім від тих комп’ютера і телефона: погрався і тільки тратиш гроші на ігри. Мені вони не потрібні ці айфони".
На таке захоплення хлопчика відреагував директор інституту міжнародних відносин, історії та філософії ЧНУ, кандидат історичних наук Андрій Касян. З його слів, оскільки знайдена памʼятка витягнута з контексту, втрачає наукову цінність, то пошуки варто робити у складі археологічної експедиції. Така літня археологічна школа є при університеті й туди можуть доєднатися охочі.
Щодо металошукача, з яким працює підліток, то чітких норм щодо володіння ним в українському законодавстві немає, розповів Суспільному юрист Валерій Макеєв.
Також юрист додав, що якщо йдеться про скарби, то законодавство регулює, що про знахідку потрібно повідомити державні органи і є відповідні відсотки, які може отримати громадянин за таку діяльність.
"А стосовно того, чи можна в себе в городі, у сусідів щось реалізовувати із такого свого захоплення, то право напряму це не регулює", — уточнив юрист.
