Великодня субота — особливий день у народному календарі українців, зокрема, і полісян. Цього дня тривають останні приготування до одного із найвеличніших християнських свят у році — Воскресіння Христового. Після прибирання осель люди готують страви до святкового столу та збирають до освячення пасхальний кошик. Важливим елементом цього дня також були духовні практики, символіка та родинні обряди.
Як розповідає старша наукова співробітниця відділу етнографії Житомирського обласного краєзнавчого музею Валентина Невеська, здавна вважалося, що напередодні — у Страсну п’ятницю — завершувалися всі господарські справи, а субота, зазвичай, присвячувалася винятково родині та внутрішньому очищенню та зосередженню. Окрім випікання пасок та приготування інших великодніх смаколиків, в хаті запалювали свічки, сідали всією родиною за стіл та завершували розписування писанок — у повній тиші та гармонії із собою і молитвою.
Писанка — не просто прикраса, а символ продовження життя
Розписування писанок у цей день — це не лише давня естетична та духовна традиція. Це — ритуал, який поєднує дохристиянські вірування, біблійні легенди та народні обряди, каже етнографиня.
"Яйце здавна вважалося універсальним символом родючості, життя та відродження. У реальній природі воно подібне до весняного пробудження: як природа взимку здається мертвою, так і яйце приховує життя, яке проявляється з настанням тепла. На Поліссі писанки створювали з любов’ю, вдумливо, ніби закладали оберіг на весь рік. Вважалося, що правильно розписане яйце здатне захистити дім, додати сили, здоров’я, зберегти мир", — сказала Валентина Невеська.
У розписі на Поліссі, зазначає етнографиня, переважали чорний, червоний, жовтий та природні відтінки: сірий, зеленкуватий, коричневий. Як кольори яєць птахів у дикій природі — неяскраві. Всі вони зливалися з природними, що є захистом для майбутнього життя.
Витоки символіки і жіночі орнаменти
За словами етнографині, існує легенда, що перше яйце розфарбували кров’ю тварини. І це надавало йому коричневого кольору. Іноді краплі крові утворювали візерунки. Так, можливо, з’явилися перші орнаменти на великодніх писанках. Всі вони мають глибоку символіку та поділяються на геометричні, тваринні і рослинні.
"У фондах обласного краєзнавчого музею можна побачити візерунки на писанках із назвами: "ружа", "огірочки", "хвоїнки", "вазони", "вужик", "дубові листочки", "баранячі ріжки", "безкінечник". Особливе місце посідає писанка з орнаментом "сорок клинців" — символ цілісності та безкінечності", — розповіла етнографиня.
Писанковий орнамент пройшов крізь віки завдяки своїй сакральності та обрядовому значенню. Вводити нові візерунки на писанку раніше вважалося неправильним. Як і змінювати слова молитви. Хоча сьогодні, каже етнографиня, з’являються нові мотиви, виконані на основі традиційної символіки.
Магія яйця та сила молитви
Для писанкарства традиційно використовували куряче яйце. Його, зі слів краєзнавиці Валентини Невеської, обирали не випадково. Для писанки брали яйце від курочки, яка була близька із півнем. Півень вважався уособленням сонця. Він проганяв темряву та нечисту силу. А відтак таке яйце після розписування мало силу вбирати в себе недугу чи розвіювати сум.
За словами етнографині, знахарки на Поліссі мали власні орнаменти на великодніх писанках. Зазвичай, вони були рослинного походження. Це, як правило ті, що були символами лікувальних рослин. Ці символи часто не могли розгадати сторонні.
"Згідно з давніми повір’ями, допоки люди розписують писанки, — нечисть не зможе здолати світ. Це не лише декоративна справа, це — духовна охорона. Це традиція, яка тримає націю у зв’язку з її глибинним корінням", — сказала Валентина Невеська.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp
