26-річний Віталій Іващук — ветеран російсько-української війни з Житомира. У 18 років хлопець підписав контракт зі Збройними силами України. Брав участь в АТО. З початком повномасштабного вторгнення служив у 10 гірсько-штурмовій бригаді. В червні 2022 року отримав поранення. Нині звільнився зі Збройних сил України та пішов вчитися в університет. Та понад усе, з його слів, мріє про Перемогу і мир для України.
Кореспондентам Суспільного Віталій Іващук розповів про свою військову службу.
У 18 років Віталій підписав контракт зі Збройними силами України і з 2016 по 2019 роки брав участь в АТО.
Згадує ті часи як "лайт-прогулянку", але вже у 2018 році отримав доволі важке поранення, потім довго відновлювався і в 2019 році звільнився з лав ЗСУ.
Після завершення контракту працював за кордоном, але з початком повномасштабного вторгнення повернувся в Україну.
"Приїхав на другий день і шукав, у яку військову частину потрапити. Адже тоді дуже велика кількість людей в ТЦК була. Черга — не те, що зараз. Було дуже важко потрапити в якусь бойову частину, тому я повернувся у свій підрозділ, де у мене були знайомі. Це 10 гірсько-штурмова бригада 108 окремий гірсько-штурмовий батальйон, який базувався тоді в Івано-Франківській області. І разом з ними починав бойовий шлях", — розповів ветеран війни.
Зі слів Віталія, він брав участь у бойових діях на Житомирщині, Київщині, Донецькому напрямку.
"На Донбасі, насправді, було набагато цікавіше, тому що ще йшли основні бої за Сіверськодонецьк та Лисичанськ, а конкретно мій підрозділ прикривав логістичний маршрут, саму трасу Лисичанськ — Бахмут, і там було дуже насичено. Можна сказати, що те, що було на Київщині та Житомирщині і те, що було на Донбасі — це не порівняти. Донбас це тоді було пекло на землі. І свого роду тоді — "вогневий вал", термін тоді такий був. І по нам прилітала велика кількість артилерії і, відповідно, після цього постійні штурми російський солдатів", — сказав військовий.
13 червня 2022 року Віталій Іващук на позивний "Ара" отримав поранення. Чоловік пригадує, як це сталося. Тоді він у засідці перед українським постом чекав на російський танк.
"Вийшло так, що він відпрацював по мені швидше, ніж я по ньому. Я відчув біль в руці. Побачив, як у мене рука просто висить. Надав собі медичну допомогу, також допоміг мені побратим, який був поряд. Коли евакуювався, ще отримав осколкове поранення у ногу", — говорить Віталій.
Після поранення воїн 10 місяців проходив лікування. Після реабілітації у квітні 2023 року повернувся до свого підрозділу.
"Відразу сказав командиру, що хочу на війну. Одразу всі дуже "мутно" до цього поставилися. Всі ж дивляться: руки у тебе немає, що ти можеш робити, грубо кажучи. Ніхто не говорив, але давали зрозуміти, що не чіпай нас, тренуй молодих і все буде у тебе добре. Але я дуже хотів потрапити на передній край. Трошки попрацювати. Мені цього хотілося, тому я натхненно займався на полігоні і дійшов до того, що я поїхав на позиції", — каже "Ара".
Під час одного з боїв Віталій отримав контузію, після якої йому важко було відновитися. Тоді, зі слів чоловіка, йому запропонували посаду командира взводу в роті ударних БпЛА. Він перевівся в тій же бригаді. Навчився керувати FPV-дронами, "Мавіками" і працював вже як пілот. Займався також підготовкою інших пілотів.
4 листопада 2024 року Віталій Іващук звільнився зі Збройних сил України.
"Психологія і тіло мені сказали, що мені вже вистачить, тому що елементарно почав ламатися. Ламатися фізично і психологічно. Мені хочеться миру. Я не уявляю, якою буде та Перемога, як її взагалі хтось бачить. Але я хочу миру для нашої країни", — говорить ветеран.
Нині з вересня 2024 року Віталій Іващук навчається у Житомирському державному університеті імені Івана Франка на соціально-психологічному факультеті.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp