В селі Лісове Вчорайшенської громади на Житомирщині проживає 15 жителів. В селі немає медпункту і магазину, а хліб привозять раз на тиждень працівники пошти. До сусіднього села Вчорайше шість кілометрів по ґрунтовій дорозі. Як жителі Лісового проживають у цих умовах, дізнавалися кореспонденти Суспільного.
У селі одна вулиця і багато пустих будинків. Заступник сільського голови Вчорайшенської сільської ради Олександр Іщук розповів, звідки походить назва села і хто його заснував.
"Раніше воно називалося Отруби. Тут оселялися молоді люди, які відділялися від батьків. Їм виділяли земельні ділянки і вони тут будувалися. Згодом село було перейменоване на Лісове, оскільки воно знаходиться в лісі. Нині тут проживає небагато людей — офіційно зареєстровано 15 мешканців: дев'ять жінок і шість чоловіків", — повідомив Олександр Іщук.
У селі немає ані медпункту, ані магазину. До залізничної станції — два кілометри, а до сусіднього села Вчорайше — шість кілометрів ґрунтовою дорогою. Місцеві жителі зазначають, що наразі цією дорогою можна їздити, тому що сухо. Однак узимку та навесні дорога перетворюється на суцільне багно, через яке до села неможливо дістатися.
"До нас ні магазин не приїжджає, ні швидка не доїде. У нас немає ні хліба, ні солі. Дуже вдячні Богу і добрим людям, що допомагають нам у наших бідах", — сказала жителька Лісового Олена.
"Якщо щось треба, телефонує сусідка, потім я іншій телефоную. Магазину немає, пошта приїжджає раз на тиждень, у вівторок, якщо дорога проїзна. Узимку вони одного разу з’їхали в канаву і сказали, що більше до нас не приїдуть. Якщо в когось є діти, можуть щось привезти, а так ми відірвані від життя", — розказала жителька Лісового Людмила.
За словами Олександра Іщука, дорогу від Вчорайшого до Лісового ремонтував облавтодор, але сільськогосподарська техніка постійно її руйнує.
"Дорогу в самому селі Лісове обслуговує сільська рада, як можемо, господарським способом. Нам допомагає Укрзалізниця — працівники надають можливість використовувати відпрацьований щебінь, який ми самі привозимо. А цей відрізок дороги від Вчорайшого до Лісового, протяжністю шість кілометрів, потребує постійного ремонту, оскільки це польова дорога і нею їздить важка техніка. Є дорога через ліс, але вона теж ґрунтова і придатна лише для пішоходів", — сказав Олександр Іщук.
Найстарша жителька села Лісове 90-річна Галина Плех розповіла, що народилася тут і пропрацювала 45 років ланковою. Нині їй допомагають діти, які приїжджають кожні вихідні.
"Мусиш жити, доживати свій вік, а куди подінешся. Немає людей і нічого немає. Було 60 хат. У кожній хаті жило по 5-6 людей, інколи й по 4 чи 7. Тепер вже всі повмирали, а молодь виїхала", — розказала Галина Плех.
Зі слів наймолодшої жительки Лісового 60-річної Тетяни Таран, яка 25 років працювала фельдшеркою, вона й досі надає медичну допомогу на прохання сусідів. Тетяна вирощує троянди та займається господарством.
"Життя тут хороше — тихе, спокійне. Тільки звірі турбують: козулі, дикі кабани. Ввечері, як йдеш вулицею, то ходити страшно", — сказала Тетяна Таран.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:
