За тиждень, з 24 лютого по 2 березня 2025 року, Суспільному стало відомо про загибель 26 оборонців з Вінниччини, які віддали свої життя за Україну.
Схиляємо голови перед їхньою мужністю та висловлюємо співчуття родинам і близьким. Вічна пам'ять воїнам, які віддали життя за свободу та незалежність нашої держави!
Аркадій Кушнір – мешканець селища Шостаківка Шаргородського району. Солдат, гранатометник 31-ї окремої механізованої бригади. Загинув 17 травня 2024 року на Харківщині. До війни понад 20 років працював водієм у Вінницькому тролейбусному депо.
Дмитро Цимбалюк – мешканець села Тростянець Вороновицької громади. Старший солдат, служив старшим лінійним наглядачем у роті зв'язку тилового командного пункту. Загинув 28 січня на Курщині.
Олексій Вознюк – вінничанин, матрос 36-ї бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. До війни працював у торговельній сфері. Загинув 14 лютого на Сумщині.
Віктор Кавчук – мешканець села Сеферівка Барської громади. Вогнеметник штурмового взводу, старший солдат. Загинув 16 лютого. Після строкової служби підписав контракт та брав участь в АТО, а після повномасштабного вторгнення повернувся на фронт.
Давид Ковальов – захисник із Вінниці, капітан 80-ї окремої десантно-штурмової бригади, який загинув у бою на курському напрямку. Воїн боронив Україну з початку повномасштабного вторгнення та отримав низку нагород. Працював менеджером із продажів, а останнім місцем роботи стала посада начальника СТО в одному з автосалонів міста.
Іван Шевчук – мешканець села Флорине Бершадської громади. Солдат, загинув 18 лютого на Донеччині.
Сергій Войцехівський – мешканець села Терешки Барської громади. Навідник третього мотопіхотного відділення, загинув 19 лютого на Донеччині під час виконання бойового завдання.
Олександр Матвеєв – мешканець міста Гнівань Стрижавської громади. Солдат, гранатометник. Загинув 19 лютого на Донеччині.
Олег Коханчук – мешканець села Тростянець. Служив сапером інженерно-саперного взводу. Загинув 20 лютого на Донеччині. Йому було 31 рік.
Сергій Марчук – мешканець Гайсина, солдат. Народився 22 серпня 1984 року. Загинув у боях за Україну.
Микола Соловей – мешканець Калинівки. Народився 1 грудня 1972 року в РФ, згодом сім'я переїхала до Угорщини. З перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України. Загинув на Запоріжжі.
Роман Лукіянчук – мешканець села Нестерварка Тульчинської громади. Народився у 1995 році. Загинув 22 жовтня 2024 року на Донеччині під час артилерійського обстрілу.
Микола Дацюк – мешканець села Переорки. Народився 4 травня 1993 року. У листопаді 2024 року був призваний до лав ЗСУ. Загинув 9 лютого 2025 року на Курщині.
Сергій Протасов – захисник із Вінниччини, загинув 20 лютого на Запоріжжі. Разом із сином став на захист України у 2022 році.
Віталій Біланчук – мешканець села Зеленянка Красносільського старостинського округу Крижопільської громади. Оператор відділення розвідки та коригування взводу безпілотних авіаційних комплексів. Загинув 22 лютого на Донеччині. Йому було 38 років.
Василь Лесик – мешканець села Тараски. Народився 27 лютого 1984 року. Загинув 23 лютого на Харківщині.
Сергій Попівський – мешканець села Кошлани. Народився у 1973 році. Командир відділення взводу ПТРК. Загинув 24 лютого 2025 року.
Олександр Рождественський – мешканець села Широка Гребля. Народився 8 вересня 1982 року. Загинув 24 лютого під час бойового завдання в Курській області РФ.
Ростислав Шевчук – мешканець села Сажки. Народився 28 грудня 1985 року. Помер 25 лютого у боях за Україну.
Юрій Чернець — мешканець селища Теплик. Народився 11 квітня 1972 року. Разом з дружиною виховували чотирьох дітей та трьох онуків. Приєднався до лав ЗСУ у липні 2024 року. Служив командиром станкового гранатомета протитанкового взводу механізованого батальйону. 16 лютого 2025 року загинув поблизу населеного пункту Зибине Чугуївського району Харківської області.
Олександр Турик — мешканець села Мервинці, Могилів-Подільського району. Народився 1977 року народження. Олександр перебував на посаді стрілець-помічник гранатометника першого механізованого відділення першого механізованого взводу першої механізованої роти третього механізованого батальйону військової частини А4860. Загинув 24 лютого в місті Мамекине Новгород-Сіверського району Чернігівської області внаслідок гострої серцевої-судинної недостатності, хронічної ішемічної хвороби серця.
Олександр Ратушняк — народився 21 вересня 1969 року в Ладижині. З 1987 по 1989 рік проходив строкову службу в армії. 1 жовтня 2023 року Олександр Павлович був призваний до лав Збройних Сил України. Служив водієм автомобільного взводу підвозу продовольства, речового і військово-технічного майна батальйону матеріального забезпечення. 14 лютого 2025 року помер в Одеському регіональному клінічному протипухлинному центрі.
Олександр Дишкант — житель села Лисянка. Народився 8 травня 1988 року. У цивільному житті працював на заводі Маяк. Створив власну родину, разом із дружиною виховували доньку.
20 червня 2023 року був призваний до ЗСУ. Брав участь в обороні міста Бахмут, 19 серпня 2023 року загін Олександра зіткнувся з росіянами і з того дня він вважався зниклим безвісти.
Олександр Бура — мешканець села Сосонка. Народився 28 травня 1973 року у селі Дворище, що на Житомирщині. Після навчання пішов служити до армії у м. Вінниця, де познайомився зі своєю майбутньою дружиною Майєю.
20 червня 2024 року був призваний на військову службу до лав ЗСУ. Майже пів року Олександр воював на Харківському напрямку. Був стрільцем-зенітником 3-го ракетного взводу зенітної ракетно-артилерійської батареї військової частини А4962.
Олександр Бура загинув 11 лютого 2025 року від мінометного обстрілу під час виконанні бойового завдання поблизу населеного пункту Охримівка Чугуївського району Харківської області.
Михайло Форкавець — житель села Нападівка. Народився 28.04.1981 в селі Березове Хустського району Закарпатської області в багатодітній сім'ї, де виховувались 14 дітей. Закінчив Березівську школу. У 2001 році приїхав на Липовеччину на роботу.
У перші ж дні широкомасштабного вторгнення, з 26 лютого 2022 року, служив у Збройних силах України у роті матеріального забезпечення. У травні 2024 року звільнився за станом здоров’я.
Помер 25 лютого.
Микола Коляденко — Микола Коляденко народився 12 лютого 1986 року в селі Кальник Іллінецького району. Проживав у селі Пиків із батьками і відвідував місцеву школу.
Останні понад 10 років Микола разом з дружиною та сином мешкав у Калинівці, де працював різноробочим на будівництві.
19 липня 2023 року Микола був мобілізований до лав Збройних Сил України. А вже 6 листопада 2023 року стало відомо, що він зник безвісти під час виконання бойового завдання в населеному пункті Кринки Херсонської області.
У Миколи залишилися дружина, 10-річний син, мати та брат. Поховали воїна у Калинівці.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube та Whatsapp