20-річний оборонець Анатолій Сіненко з Вінниччини на псевдо "Монтана" був солдатом бригади Гвардії наступу "Помста". За півтора року служби врятував не одне життя. Нагороджений кількома відзнаками. Загинув військовий 1 жовтня 2024 на Донеччині. Понад два тижні батьки чекали, поки тіло сина повернуть додому. Із Суспільним вони поділилися спогадами про Анатолія.
Бути військовим старший син мріяв змалечку, розповів батько. Спочатку вступив до Тульчинського ліцею, згодом — до Національної академії ДПСУ.
"Комусь треба, сказав, захищати. Я кажу: "Давай, я поміняюся з тобою". "Ти тут треба", — розповів Василь Сіненко.
За півтора року служби Анатолій пройшов Часів Яр, Бахмут, Краматорськ, Іванове, Костянтинівку, Дружківку, Курахове, Курдюмівку. Про службу розповідав рідко. Присилав короткі відео з жартами та віршами. У маминому телефоні сотні повідомлень і відео з сином.
Солдат бригади Гвардії наступу "Помста" загинув першого жовтня 2024, у День захисника, під Курдюмівкою на Донеччині.
"Багато хто каже, що є ще старша дитина. Так, я дуже люблю меншого, але такого, як Толя… То більше, ніж син, то була моя душа, мої крила", — сказала Інна Сіненко.
Понад два тижні батьки чекали, поки тіло сина повернуть додому. Яким бійцем був їхній Толик, вони дізналися після його загибелі: розповіли бойові побратими, які привезли тіло. Анатолій, ризикуючи власним життям, викликав вогонь на себе, аби допомоги з евакуацією побратимів. Його ж евакуювати після поранення не змогли. Тіло з позицій забрали через два тижні.
"Я в той день хотів їхати туди, але командири сказали: "Ніхто вас не пустить", — розповів Василь.
Анатолій був нагороджений відзнакою "Холодна зброя", від командування 93 ОМБР — відзнакою "Холодний яр" ІІ ступеня за порятунок та евакуацію поранених під час обстрілу бойових позицій, також має нагороду від командування 3 прикордонного загону ім. Героя України полковника Євгенія Пікуса.
На сайті президента батьки зареєстрували петицію з проханням надати солдату Анатолію Сіненко звання Героя України.
"Я ним завжди ним пишався", — сказав Василь Сіненко.
Чоловік — на службі. Він сказав, що тепер воює за себе і сина.
"Я й кидати не збираюся. До кінця. Що буде, те буде!», — сказав батько.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube та Whatsapp