У цеху напівфабрикатів міста Калинівка, що на Вінниччині, з початку повномасштабного вторгнення безкоштовно готують страви для оборонців.
Загалом там працюють 15 жінок, розповіла Суспільному директорка цеху напівфабрикатів Оксана Кобзар.
"Почався хаос в країні і наші клієнти, які зазвичай у нас купували продукцію, в одну хвилину зупинилися. Продукції було наготовлено багато, вирішили її готувати й вивозити хлопцям на блокпости. Потім почали формуватися волонтерські бригади. Волонтери були на зв’язку, в кожного своя історія: хто куди їде, що возить, що замовляє. Там просять сало, там голубці – в кожного свій вже напрямок і так по спілкуванню до сьогодні працюємо", — розповіла Оксана Кобзар.
На фронт роблять котлети, млинці з м’ясом, голубці та інші страви. Їх передають готовими до споживання.
"Спочатку котлета чи бендерчики формуються. Далі ми їх готуємо на кухні до готового вигляду, потім охолоджуємо їх на лоточках, складаємо у відрах і в них вже заморожуємо, щоб ця продукція дійшла до захисників не зіпсованою. Глибока заморозка – мінус 20 градусів і вона доїжджає нормально. Їм дуже подобаються голубчики наші, бендерчики з горохом їм імпонують. Бо його не треба навіть розігрівати – розтанули і їх можна одразу їсти. Голубці треба розігрівати, котлети треба розігрівати, але ми стараємося, щоб їм було максимум комфортно", — каже технолог цеху Тетяна Дідур.
Жінка родом із Донеччини, народилася у місті Селидове, жила й працювала у Макіївці. До Вінниці переїхала у 1995 році. Розповідає, що звідти родом чоловік. Востаннє на батьківщині була 2013 року.
"В мене там батьки поховані, в мене там всі рідні. Лишилася тільки одна сестра – вона не змогла виїхати. Тому з сім’єю залишилася там", — каже Тетяна Дідур.
Війна торкнулася і родини працівниці цеху Наталії Росінської. Як розповіла жінка, рік тому зник безвісти її кум.
"Кум у мене рік вважався безвісти зниклим. Підтвердили, що він загинув, але на окупованій території, тіла немає. Мама вже в могилку квіти посадила, а тіла немає. Це дуже важко", — каже Наталія Росінська.
В Ольги Воронюк країну захищає брат. На фронт він пішов у червні 2022 року, служить танкістом.
"Він нам нічого не каже. Каже, що все нормально, що нам більше не треба знати. Хтось їх годує, когось ми годуємо. Щоб вони не були голодні, щоб вони мали сили нас захищати. І щоб вони не думали, що ми їх покинули", — сказала Ольга Воронюк.
З березня 2023 року воює й працівник цеху — Олександр.
"Воює зараз наш завскладу Саша. Чудова людина, хороший працівник. Пішов на фронт з однією умовою від мене, що швиденько там повоює і повернеться на роботу... Ми чекаємо його з перемогою", — каже директорка цеху Оксана Кобзар.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube та Whatsapp