З біонічною рукою збирає дрони для побратимів: історія захисника з Вінниччини

На Вінниччині 32-річний Микола Ворончук із біонічним протезом руки збирає FPV-дрони для побратимів. Поранення отримав під час виконання бойового завдання на Донеччині.

На протезування поїхав до США, а біонічну кисть йому виготовили у Києві. Як виготовляє безпілотники та чим ще допомагатиме пораненим оборонцям, він розповів Суспільному.

До повномасштабної війни чоловік працював електриком у Жмеринці на "Укрзалізниці". У вільний час збирав акумулятори й паяв павербанки для ЗСУ. Мобілізувався замість молодшого брата, коли тому прийшла повістка.

"Коли почалася повномасштабна війна, я пішов у військкомат. Військової спеціальності у мене немає, не служив, плюс броня була з залізниці. "Відфутболили", бо на початку було дуже багато добровольців. Ходив по блокпостах, брав повістки, приходив у військкомат і мене знову — "футболили". Відмовився від цієї ідеї, але коли молодшому брату дали бойову повістку, домовився з військкоматом, що ми разом поїдемо у розподільчий центр, меншого брата відправлять додому, а я піду замість нього", — розповів Микола Ворончук.

Оборонець служив у 79-й десантно-штурмовій бригаді на Донецькому напрямку навідником. У січні 2023 року, коли росіяни пішли на їхню позицію штурмом, отримав поранення. Захисник згадує, як вони розстріляли побратимів, його ж кинули помирати.

"Одного одразу вбили, іншого, як і мене, важко поранило. Трьох забрали в полон, але відвели за триста метрів і розстріляли в голову. Мене витягли з окопу, почали знімати на відео, як накладають турнікет. Коли вимкнули камеру, турнікет зняли й сказали: "Він тобі не треба". Один каже: "Добий його". Взяли ножиці, порізали на мені одяг і залишили в одних трусах зі словами: "Хай здохне, як собака", — і пішли", — згадав Микола Ворончук.

Розповідає, що його врятував український мавік. Оператор дрона побачив пораненого захисника й прислав на допомогу бойового медика на псевдо "Док".

"Я помахав, що живий тут. Жодний БТР під'їхати не міг, бо все було заміноване. Чотири кілометри бігли з доком до поселення на евакуацію. Позаду нас летіли міни. Через те, що довго був турнікет на руці, вона почорніла. У Покровську підійшов лікар, каже: "Ти розумієш, врятувати її було не можливо", — розповів оборонець.

У серпні 2023 Микола полетів до США на протезування. У клініці "Protezfoundation" йому встановили біонічний протез, виготовлений у Києві.

"У куксо-приймачі стоїть два біодатчики, які реагують на скорочення м'язів, що у мене залишилися, і передають сигнал у сам протез. Так само на телефоні налаштовуються хвати. Перший мій хват, який я налаштував — це "русскій воєнний корабль…". Менша функціональність, ніж у своєї руки, але можна пристосуватися. Деколи треба м'язом знайти датчик, щоб він спрацював", — сказав Микола Ворончук.

Свій перший дрон-камікадзе він зібрав, коли проходив реабілітацію. Наразі ж виготовив близько десяти бойових БПЛА. Це одноразові розхідники, які на передовій рятують життя наших оборонців.

"Зараз війна дронів. Це набагато спрощує роботу наших хлопців, особливо штурмовиків. Війна змінилася: спершу був прямий контакт, зараз йде війна дронів. Вони перехоплюються, перепрограмовуються, перепрошиваються. Дрони рятують життя. Мені врятував життя", — говорить оборонець.

Комплектуючі для дронів чоловіку надсилають із Києва. Чого не вистачає — докуповує. Те, що не вдається йому — робить старший син Костя.

"Ми пишаємося своїм татом, він молодець. Чим більше таких дронів зробимо, тим менше буде російської техніки й легше буде нашим військовим відвойовувати наші позиції", — каже Костя.

Після ампутації, каже, життя змінилося. Микола одружився.

"Погодилася вийти за нього і не шкодую. Він цілеспрямований, не задкує. Цілеспрямовано йде вперед. Знає, чого хоче від цього життя. Життя продовжується: ампутація, протез — не вирок, це шанс на майбутнє, крок вперед", — вважає дружина оборонця Яна Ворончук.

Нині подружжя готується до переїзду. Миколу та Яну запросили працювати у клініці "Protez Foundation" у Сваляві на Закарпатті. Це організація, яка безкоштовно протезує українців. Дружина працюватиме бухгалтеркою, він — допомагатиме оборонцям прийняти та полюбити себе іншими.

"Мене це дуже тішить. Радує, що я зможу допомагати хлопцям, які теж отримати поранення (ампутації). Психолог — цивільний. Він не знає, що говорити, запитувати. Деколи були такі тупі питання, які ще більше травмують", — сказав Микола Ворончук.

"Ми плануємо допомагати військовим у їх реабілітації і на власному прикладі покажемо, що майбутнє є, і потрібно активно йти вперед", — каже Яна Ворончук.

Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram та YouTube