Понад 100 безкаркасних медичних нош для ЗСУ за три місяці відшило приватне ательє у селищі Крижопіль. Про це нам розповіла очільниця благодійного фонду “Українці для України” Оксана Герасимчук. Швачкам, каже, допомагають матеріалами. У чому унікальність розробки нош та на яких напрямках вони врятували не одне життя — дізнавалося Суспільне.
“Ми постійно комунікуємо з військовими, і вони дякують”
“Нам допомагала і школа на перше придбання тканини, і молодята, які частину своїх весільних коштів віддали. Також стоїть скринька в одному з магазинів нашої громади. Також нам допомагала ГО “Унісон”, яка закупляла стропу. Також одна продавчиня з “7-го кілометру”, що в Одесі, прислала нам тоншу стропу, а потім безкоштовно її замінила. І ще “Нова пошта” нам допомагає усі військові вантажі відправляти безкоштовно”, — розповіла Оксана Герасимчук.
Ноші передають оборонцям на Донецький, Запорізький та Херсонський напрямки.
“Найостанніша відправка була на Херсон. Ще вони відправлялися на Схід. “Новою поштою” — Куп’янськ, Костянтинівка, Селидове, Покровськ. Тобто саме туди, де найгарячіші точки, де є багато поранених, де наступи. Ми постійно комунікуємо з військовими, і вони дякують. Маємо гарні відгуки і наші ноші спасли вже не одне життя”.
“Робимо так, щоб було зручно нести пораненого”
Власниця ательє, де виробляють ноші, Людмила Добровольська розповіла, що виготовляти безкаркасні ноші разом зі своїми працівницями почали з липня.
“Тканина у нас дуже легка, але ми її укріпляємо стропою, прострочуємо такими квадратами. Тут є шість ручок і дві ще знизу і зверху, щоб зручно було нести. Також є така стропа тут, щоб закріплювати пораненого”, — розповіла Людмила Добровольска.
У роботі, каже жінка, використовують шовкові нитки та чотирисантиметрову стропу. Завдяки цьому — їхні ноші легкі, компактні та міцні. А ще двосторонні.
“Їх можна використовувати на дві сторони. Бо для солдата нема, коли думати, як положити пораненого. Швидко поклали, зафіксували і побігли. Є такий карабін, це для того, щоб застебнути і вони не розмотувалися. Можна покласти потім в рюкзак чи вчепити десь”, — сказала Добровольська.
Закрійниця Лілія Вовк розповіла, що ноші, які відшивають, витримують вагу до 150 кілограмів.
“Ширину цієї тканини ми ділимо на три частини. Ділимо по 24 см і 2 см відступаємо на підгиб. А довжина по 21 виходить, це ми вже так розрахували. Ми тоді можемо рівно настрочити стропу, щоб вони були рівними, ніде не кривили і було зручніше нести, бо ручки ми тоді чіпляємо на однаковому рівні. Тоді нести пораненого буде краще”, — сказала Лілія Вовк.
Ноші дівчата шиють за зразком волонтерів із Тернополя, розповіла Оксана Герасимчук. Запит про ноші до них надійшов від парамедиків із 24-ї бригади ім. Короля Данила. Їхній фонд, каже жінка, забезпечує швачок матеріалами.
