Протягом тижня, із 26 жовтня по 1 листопада 2026 року, Суспільному стало відомо про загибель 21 військовослужбовця із Вінницької області, який віддав життя, захищаючи Україну від російської агресії.
Інформацію про загибель оборонців повідомляли органи місцевого самоврядування, територіальні громади, військові частини та родини полеглих.
Суспільне висловлює співчуття родинам, близьким та побратимам загиблих. Редакція продовжує збирати інформацію про полеглих захисників, щоб зберегти пам'ять про кожного з них.
Сергій Педоренко
Сергій народився 10 листопада 1987 року в місті Гнівань. Навчався у Гніванській загальноосвітній школі № 2. Після її закінчення вступив до Гніванського професійного ліцею, де здобув професію газоелектрозварювальника.
Закінчивши навчання, Сергій проходив строкову військову службу. Повернувшись додому, працював за фахом на ПрАТ «Гніванський спецзалізобетон». У 2014 році став на захист нашої держави на сході України, у зоні проведення антитерористичної операції (АТО).
Після повернення додому деякий час працював за кордоном, а згодом — на Гніванському ХПП.
Із початком повномасштабного вторгнення Сергій знову взяв до рук зброю, аби захищати рідну землю. Проходив військову службу на посаді молодшого сержанта механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини А4007.
У червні 2024 року зв'язок із Сергієм обірвався. Відтоді він вважався безвісти зниклим.
24 червня 2024 року під час виконання службового обов'язку, внаслідок штурмових дій противника поблизу населеного пункту Новоолександрівка Донецької області, Сергій загинув.
Руслан Зілінський
14 жовтня 2026 року в лікарні Одеси помер військовослужбовець Руслан Зілінський, 1978 року народження, житель села Міжлісся.
Солдат служив стрільцем-зенітником у військовій частині А5001. 12 червня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу Новофедорівки Покровського району Донецької області він дістав поранення.
Олександр Яценко
Олександр Іванович Яценко (1981 року народження) з міста Бершадь Вінницької області загинув 17 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу міста Копані Пологівського району Запорізької області.
Він був мобілізований до лав Збройних Сил України 30 січня 2026 року та служив стрільцем-марксменом у складі мотопіхотного батальйону (військова частина А4962).
Олександр Рабцун
Водій відділення морської піхоти взводу морської піхоти роти морської піхоти батальйону морської піхоти військової частини А0216 матрос РАБЦУН Олександр Леонідович, 11 вересня 1984 р.н., загинув у бою за Україну, її свободу і незалежність 11 листопада 2024 року в районі н.п. Іллінка, Донецької області.
Назар Вітенко
У Харкові 24 жовтня під час бойового завдання загинув Вітенко Назар Афанасійович – мешканець Уланівської громади.
Микола Матеуш
Микола Михайлович проходив військову службу на посаді командира 2 мінометного взводу мінометної батареї 2 штурмового батальйону військової частини А4640.
Життя Героя обірвалося в районі населеного пункту Олександрівка Краматорського району Донецької області.
Іван Острівець
Іван Острівець народився 29 травня 1981 року в селі Мирне. Тут минули його дитячі та юнацькі роки, тут формувався його характер і життєві цінності. Після закінчення місцевої школи він здобував фах тракториста у Новогребельському професійно-технічному училищі.
Згодом Іван проходив строкову військову службу, після завершення якої повернувся додому. Працював у Києві в Службі безпеки України, а пізніше обрав професію далекобійника.
У 2023 році Івана Острівця мобілізували до лав Збройних сил України. Останнім часом він служив у 12-й бригаді спеціального призначення «Азов».
Віталій Воробйов
15 жовтня 2026 року під час чергування на позиції зупинилося серце військовослужбовця Віталія Воробйова. За висновком лікарів, причиною смерті стала гостра серцево-судинна недостатність. Віталію було лише 40 років.
Віталій Альбертович Воробйов народився 6 травня 1986 року в селі Максимівка Мар'їнського району Донецької області. У 1993 році пішов до місцевої школи, а після її закінчення вступив до Великоанадольського лісового технікуму. У 2006 році здобув фах у галузі лісового господарства. Навчальну практику проходив у Басаличівському лісництві на Вінниччині.
За спеціальністю Віталій працював недовго. Згодом став прохідником на Південнодонбаській шахті імені Сурчая.
Повномасштабна війна змусила Віталія та його рідних залишити Донеччину. Через постійні обстріли їхній будинок у Максимівці зазнав пошкоджень — вибухова хвиля та снаряди понівечили вікна й двері.
Зрештою за ініціативи Віталія вони обрали Джулинку. У вересні 2024 року родина переїхала до цього села, яке стало для них новим домом.
Сам Віталій став до лав Збройних Сил України ще раніше — 14 грудня 2023 року його мобілізував Волноваський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки Донецької області.
Він служив у військовій частині А4930, був механіком першого взводу перехоплювачів безпілотних літальних апаратів.
У травні 2024 року Віталій зазнав поранення. Попереду були операції, біль і тривале відновлення. Та він зміг подолати наслідки травми й повернувся до служби.
Віктор Чайковський
Віктор Леонтійович Чайковський народився 26 листопада 1972 року в селі Широка Гребля. Навчався в місцевій школі. Потім здобував фах слюсаря в ПТУ №4 м. Відслужив строкову службу, трудився різноробочим в місцевому господарстві.
Останніми роками не працював, адже доглядав хвору матір.
Був вірним другом, товариським, завжди приходив на допомогу іншим, трудолюбивий, мужній, відповідальний.
В червні 2026 року Віктор Чайковський був мобілізований до лав ЗСУ. Ніс службу головним сержантом механізованого відділення військової частини А5348.
17 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання Віктор Чайковський загинув внаслідок застосування противником БпЛА у боях за незалежність України в Харківській області, Куп'янський район, с. Великий Бурлук.
Олександр Добровольський
Солдат Олександр Добровольський служив кулеметником 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 13 стрілецької роти 5 батальйону.
В одному із таких боїв, в районі населеного пункту Вовчанськ Чугуївського району Харківської області, 23 серпня захисник отримав поранення несумісні із життям.
Микола Пуда
Після тривалого очікування підтвердилася загибель військовослужбовця Миколи Миколайовича Пуди, 1987 року народження, жителя села Юхимівка.
Солдат загинув 6 січня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Погребки Суджанського району Курської області.
Костянтин Нежевенко
Костянтин Нежевенко народився 4 серпня 1978 року у Вінниці. Навчався у школі №1, а потім — у Вінницькому транспортному коледжі. Після навчання проходив строкову службу у Збройних силах України.
У цивільному житті працював майстром-колійником у трамвайно-тролейбусному управлінні, згодом — у ТОВ «Азорель» та ТОВ «Гуала Кложерс Технологія Україна».
До лав ЗСУ Костянтин долучився влітку 2025 року. Свій останній бій він прийняв 17 жовтня 2025 року поблизу Мирнограда Покровського району Донецької області. Захисникові було 47 років.
Віктор Карнаух
Після тривалих пошуків була підтверджена загибель — Віктора Анатолійовича Карнауха, 1986 року народження, жителя с. Оратів.
Карнаух Віктор солдат гранатометник механізованого відділення загинув 05 січня 2025 року під час бойових дій у районі населеного пункту Вікторовка Курської області.
Андрій Рябцун
Водій 2 мінометного взводу мінометної батареї 2 батальйону територіальної оборони військової частини А7048, солдат Рябцун Андрій Андрійович, 04.07.1983 року народження, мешканець с. Плисків, загинув 04.07.2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Масляківка, Лиманської міської територіальної громади, Краматорського району, Донецької області.
Степан Бондар
Після пів року невідомості підтвердилося: Степан Павлович Бондар загинув 2 травня 2026 року на Донеччині.
40-річний старший навідник 1 мінометного взводу мінометної батареї 2-го батальйону 120 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ Степан Бондар разом із чотирма побратимами загинув під час переправи човном у районі села Щурове Лиманської міської громади Краматорського району внаслідок влучання ворожого FPV-дрона.
Іван Лисенюк
Матрос загинув 23 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання в місті Херсоні Херсонського району Херсонської області. Іван Лисенюк народився 7 липня 1980 року та проживав у Хмільнику.
Євген Антонюк
Антонюк Євгеній Леонідович, 07.08.1990 р. н., який загинув 26.04.2025 року поблизу н.п. Локня Сумського району Сумської області.
Василь Кукурудза
Оборонець житель села Строїнці, 13 серпня 1987 року народження.
Василь Олександрович проходив військову службу на посаді електрика електротехнічного відділення інженерно-позиційного взводу інженерної роти батальйону підтримки військової частини 3009.
17 вересня 2026 року вважався зниклим безвісти під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Добропілля Покровського району Донецької області.
Юрій Кривонос
Юрій Кривонос народився 6 червня 1980 року у Вінниці, закінчив загальноосвітню середню школу №14, а згодом здобув фах плиточника-облицювальника у професійно-технічному училищі №3. Відтак пройшов строкову службу в армії.
Юрій долучився до захисту України у 2024 році. Воював у лавах 59 окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка, виконував складні бойові завдання на Покровському напрямку.
Чоловік двічі зазнавав поранень, але після тривалої реабілітації щоразу повертався у стрій до своїх побратимів.
Загинув 44-річний військовий 30 квітня 2025 року в бою поблизу села Новоолександрівка Покровського району Донецької області.
Олег Гижицький
Олег Гижицький народився 19 січня 1988 року у Вінниці. Був єдиною дитиною в родині. Дитинство та шкільні роки провів у селі Юхимівка Шаргородського району.
Після закінчення 11 класів вступив до Київського національного аграрного університету, проте згодом вирішив змінити напрям навчання та обрав юриспруденцію. Правничу освіту здобув у Національній академії внутрішніх справ.
До служби в Національній гвардії України Олег Гижицький працював головним спеціалістом в Управлінні державної міграційної служби у Вінницькій області.
Разом із дружиною виховував доньку, якій нині п'ять років.
Повномасштабне російське вторгнення Олег Гижицький зустрів у лавах Сил оборони України. Служив у 14-й бригаді Національної гвардії України «Червона Калина» на посаді старшого помічника начальника відділення кадрової роботи. Мав звання молодшого лейтенанта.
За відгуками побратимів, під час служби Олег показав себе відповідальним, високопрофесійним і надійним військовослужбовцем. Завдяки сумлінному ставленню до обов'язків та готовності підтримувати інших здобув повагу серед колег і став для них прикладом.
Олег Гижицький загинув 22 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу села Олександрівка Краматорського району Донецької області. Йому було 38 років.
Валентин Яценко
Валентин Яценко народився 13 червня 1980 року у Вінниці. Тут закінчив загальноосвітню середню школу №33 та розпочав трудовий шлях.
Своє покликання знайшов у будівництві. За спогадами близьких, Валентин любив свою роботу та радів тому, що власноруч долучається до створення нових домівок. Його надихала можливість приносити користь людям.
Рідні згадують, що Валентин був миролюбною людиною, яка не сприймала вирішення суперечок силою. Особливо любив тварин, піклувався про котів і собак.
Улітку 2026 року Валентин Яценко долучився до Сил оборони України. Служив стрільцем у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Виконував бойові завдання на східному напрямку фронту.
Валентин Яценко загинув 24 жовтня 2026 року поблизу селища Межова Синельниківського району Дніпропетровської області. Йому було 46 років.
У військового залишилися донька, мама та сестра.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube, Whatsapp та TikTok