"Руслан завжди йшов першим — уперед, на найнебезпечніші завдання. Прикривав побратимів, навчав молодших, підтримував морально. Він був воїном не лише за фахом, а й за покликом серця", — так про оборонця Руслана Матющенка з Вінниччини згадують побратими.
Військовослужбовець загинув 27 квітня 2024 року на бойовій позиції в Херсонській області.
Історію оборонця опублікували на сайті Барської міської ради.
Руслан Матющенко
Руслан народився 12 березня 1980 року в селі Нове Село Ярмолинецької громади Хмельницької області.
"Мій молодший братику, наша опора і захист, тебе забрала проклята війна. В дитинстві нашого Руслана любили всі, він був дуже гарною дитиною, підрісши став маминим незамінним помічником. Ми двоє старших дівчат були менш працьовиті і менш відповідальні", сказала сестра оборонця.
Після переїзду на Дніпропетровщину Руслан продовжив навчання і здобув фах тракториста. Працював у селі та на гранітному кар’єрі. У дорослому житті мав двох дітей від першого шлюбу, а у 2013 році одружився і переїхав у село Міжлісся на Вінниччині.
З початком повномасштабного вторгнення Руслан служив у територіальній обороні, згодом — у лавах Збройних сил України. Він став сапером інженерно-саперного підрозділу 124 окремої бригади 192 батальйону, ризикуючи життям, розміновував землю на Харківщині, Донеччині та Херсонщині.
Руслан тричі отримував контузії, зазнав опіків, але щоразу повертався у стрій, не залишаючи побратимів.
За героїзм і вірність присязі Руслан був нагороджений медаллю "За визволення Херсона" та орденом "За вірність народу України".
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube та Whatsapp